КОНОТОПСЬКІ ЗАКУТКИ У ЛЬВОВІ
О ні, не вірю, любий
мій П’ємонте,
Мовляв, на Конотоп ти
обернувся –
Що ситі качки крячуть
в калабанях…
Леся СТЕПОВИЧКА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вірш “Львів”
Наче хтось хлюпнув окропу,
Що аж горло обпекло:
Львів – це пара Конотопу?
Ще такого не було!
Ні, ми вічно незрівнянні,
Просто сміх усіх бере:
Як і є відьомські пані –
То чортиці з кабаре.
То з кав’ярень упириці.
Та не їх душа бажа:
Нам би нині молодиці
З чортомлинського коша!
ЗІПСУТІ ПОМИНКИ
Іще мій труп не
охолонув,
а баба продала коня…
а баба продала
шаблі…
Володимир ЦИБУЛЬКО
Вірш “Янголиця…”
У смерті, наче на забаві,
Ікнеться сто сім раз тобі:
Ти що – коня довірив бабі?
Ото вже, хлопче, далебі!..
Та ще – багато гірша доля
Росте крізь серце, мов трава:
Та баба шаблю і пістоля
З якимсь оцупком пропива.
Кудись та баба-янголиця
Промчить на проданім коні:
Тож не мені пухка та циця,
Та повна чарка – не мені!..
ПІСЕННА ТЕКІЛА
Лийся, пісне моя, мов
текіла,
Досягни мудреця і
дебіла.
А як нам уже майже
хана,
Спрагло губи
шепнуть…
Олександр ІРВАНЕЦЬ
Вірші останнього десятиліття
Лийся, пісне моя, мов текіла,
В пельку, так! – мудреця і дебіла.
А опісля – так мудрість навча –
Виливайся уже як сеча…
РАНДЕВУ НА МІТЛІ
По ночах літають знову
і знов
Русі дівки на
мітлах…
А я би нічого так не
хотів,
Як раз ще…
Ігор ПАВЛЮК
Вірш “По ночах…”
Ну дівки – вони аж геть
цікаві,
Виткані чортами з дивини:
От – сиділи вечірком при каві,
А тепер оглянувсь – де вони?
Я заводив з ними тари-бари,
Я таксі – до хати, де
живу…
А вони на мітлах понад хмари!..
Ось таке відьомське рандеву…
КЕСАРІВ РОЗТИН
Я Ненароджена,
забута в череві
Забутої матері…
Оксана МАКСИМЧУК
Вірш “Я Ненароджена”
Прожити вік у неньчиному лоні?
Такої кари не знайти в законі.
Та є ще вихід, юна поетесо:
Ще є в запасі кесареве лезо.
Є мудрий розтин неньчиного болю –
І ти – возрадуйсь! – випурхнеш на волю!
Ще й не сама – з тобою вірші, вірші:
На радість нам, рожденним в передгрішші.
НАРІВНІ
Ішов зі мною Дант і йшов Вергілій,
А чумним шляхом мчав Альбер Камю…
…Прости, Вергілій. І прощайте,
Данте…
Дмитро КРЕМІНЬ
Вірш «Едем»
Щось таки було тому причиною:
З Бажаном не йшли, не йшли з Тичиною,
Може, хоч з Сосюрою? Мовчу.
Тих проходів непроглядна темінь:
Їх веде на чарку Діма
Кремінь –
Бо вони йому лиш по плечу.
О, було пиття те імпозантне! –
Де ж Вергілій?
Прощавайте, Данте…
ЛІРИЧНІ МАНДРИ
…Знала б ти, де ти була!
До яких я тебе приміряв
краєвидів!
Понабились і в кров, і в печаль,
і в райцентр
Твої очі, і губи, і брови!..
Павло ВОЛЬВАЧ
Вірш “Ти десь тихо живеш…”
Ти живеш не як всі – на широкій нозі!
Ти живеш – і не знаєш нітрішки:
Ти оце побувала в
колимській тайзі!
І в Сахарі! – Ну звісно, не пішки.
Я тебе обвозив – то райцентр, то Париж,
То Квебек. Крижаніють гризоти.
А тепер – на Тібет! Не кремпуйся, облиш:
Що – не випасти б з вірша? Ну що ти!
КАПОСНА ЧЕРГА
Ми всі стоїмо у черзі
за званням поета…
Одні скаржаться,
що надто велика черга,
що… надто повільно рухається,
а продавець спить…
Олександр ГОРДОН,
Вірш “Ми всі
стоїмо…”
Так, це несправедливо ніби:
Стояв у черзі – хочу хліба,
Стояв за щастям – хочу щастя,
Тепер запраглося звання!
Та хай тій черзі, хлопче, трясця,
Що нас в могилу заганя,
Що понад нами круком кряче!
Співаймо без звання, козаче!
О ні!.. – поет у чергу знову:
Він без звання втрачає мову…
НЕДОЧИТАВ, НЕДОПИСАВ…
Сину,
Бери Шевченка і читай
мені,
Читай про наймичку,
про Україну…
І я читав… І пропускав
рядки,
І цілі строфи –
квапився на грище…
Дмитро ПАВЛИЧКО
Вірш «Грамота»
Поезія – мистецтво хитре,
Не місце тут дитячій грі:
Ти щось недочитав тут, Дмитре, –
І де? Невже у Кобзарі?
Та ось твій новий вірш в газеті –
А щось гнітить читацький смак:
Ти щось недописав, поете?
Чогось важливого – чи ж так?
ВСЕ ШКЕРЕБЕРТЬ!..
Випливали срібні риби
із глибинної води,
Бігли сонцем,
червоніючи, на грушеве гілля…
І співали довго,
розквітаючи лускою…
Я до тебе йшов учора –
захитався і упав…
Богдан ЧЕПУРКО
Вірш “Пам’ять”
Ось таке воно, кохана:
Кішка рохка, качка дримба,
В голові десята клепка –
Не найгірша із пропаж.
Я до тебе повз, кохана,
Підстрибом, неначе риба:
Обпатрай мене, кохана,
На вечерю нам засмаж!..
м. Львів