Пародії

243

Балада про щасливих селян

Багато є у нас талантів,

Бо без талантів тяжко жить.

І співаків, і музикантів

В селі зустрінеш кожну мить.

…Мадонна наша кози доїть,

Пече Ротару калачі,

А наш місцевий Челентано

Рубає дрова уночі.

                             Василь Кузан

 

А в нас село — таки нормальне,

Тут можна жити залюбки!

Росте картопля сексуальна,

Є еротичні кабачки:

 

Хай дощ шкварчить, неначе юшка,

І від громів тремтить земля, —

Невтомний агроном Забужко

Усе досліджує поля.

 

Десь лічить бик в корови дійки

І півень курку полонив,

А зоотехнік Шкляр Василько

Смачних розводить кажанів.

 

Мойсей (Фішбейн) жене отару —

І вівці люблять пастуха!

А від інфекцій діють чари

Ветеринара Процюка…

 

Гасає Скиба на мопеді —

Доярками керує всяк:

Вони у нього — справжні леді

(Він за сумісництвом — відьмак).

 

А Москалець (чи просто Костик) —

Не просто пасічник — естет:

До нього музи ходять в гості

І, наче бджоли, носять мед.

 

А просто бджоли — лиш кусають:

І муз, і Костика у щось…

У що? — ми з Кузаном не знаєм,

Бо піддивитись не вдалось.

 

Ми — вічно молоді, голодні,

Нам «фішка» випала така!

І стережуть добро народне

Циганські очі Пантюка…

 

Тост пародиста

Я б
тебе від клубу

Аж
провів до неба.

Ти
мене не любиш…

Так
тобі і треба.

                Ігор Павлюк

Ніколи не мочу людей за гроші,

Бо — патріот, а не якась шпана.

Та ви мене не бійтесь, я — хороший,

А у Забужко просто кров смачна!

 

Вартую в гречці, зазираю в Лету,

Оту в бінокль впіймаю на льоту…

Я так люблю поеток і… поетів —

Мов п’явка ахіллесову п’яту.

 

І хоч ота чомусь кохає Верді,

А я для неї — лиш реп’ях чіпкий, —

Я п’ю… у вас, за вас, мої безсмертні,

Найкращий в світі зоряний напій!

 

Легенда про
фемінізм

          Адже трутень – бджолине  серце –

          пилом вкрив…

                              
Станіслав Вишенський

 

Ми всі від Єви в цей квітник прийшли,

Суть – не в Адамі… Тільки б не забути:

Некохана бджола – лиш півбджоли,

А трутень, що кохав, – уже не трутень!

 

З дисертації про
гуцулку

Ксеню і руську
мать

                   Тут аура вітчизни, руська
мать,

                   І шастають по горах блядь і
тать.

А де
ж мальовані коханки та коханці?

                                                        
Петро Мідянка

Поети вміють тільки віршувати,

А що гуцулкам? Їм хоч вовком вий!

Один коханець шастає в Карпатах,

І навіть той – мужчина сніговий…

 

Балада про мудака

Своїми
синіми очима

На
мене не дивись, Мальвіно,

Ти
маєш справу не з П’єро,

Ти
маєш справу з Буратіно!

                        Юрко Позаяк

Коли в Юрка світлину попрохав,

Себе у нього не знайшлося більше:

«Ти, головне, не переплутай вірші,

А знімок дай якогось мудака…»

 

Якийсь мудак ковтав «Вдову Кліко» —

Я все, що міг, тоді йому відрізав!

Залишив тільки вуса на мармизі,

Аби усі подумали: Юрко…

 

І всі тоді подумали: це — він!

І навіть він впізнав себе чудово…

На знімку був Левко. А може, Льова, —

Хіба в журналах мало мудаків?!

 

В журналах їх таки — на різний смак,

Зникають, наче курява, безслідно…

А він стоїть, підморгує, мов рідний, —

Моїм Юрком увічнений мудак!*

_____________________

*Абсолютно реальна історія. Зізнаюсь нарешті: в
антології інтимної лірики «Пастухи квітів» замість світлини Покальчука, поряд
із добіркою Юркових віршів, знаходиться фото іншої особи. Кого? Чесне слово, не
знаю…

 

Ментовська балада

Там
до мене зберуться друзі —

Троглодити,
анацефали —

Псевдофльорки
розкриють вульви,

Щоб
скоріш ми їх запізнали.

… Й
масіпусінький на травинці

Мент
сюрчатиме у сюрчалку.

                                   Юрко Позаяк

Всі малюки по-своєму прекрасні,

Тому у мене — мрія золота:

Мов троглодит, світитися від щастя

І гладити маленького мента…

 

 

Сентиментальна
балада

про реінкарнацію

Слоника
замучили

Кляті
москалі,

Похилився
слоник

Хоботом
к землі:

«Прощавай
же, Україно,

Ти ж
мій рідний краю!

Безневинно
молоденький

Слоник
умирає!

Гей!
Гей!»

                Юрко Позаяк

Вже курличуть сумно в небі журавлі —

Відліта «бандерівець» та й до «москалів».

Хочеш чи не хочеш, а твоя душа

Воскресає в грудях у кибальчиша.

Тут ти ніц не вдієш, треба вже звикать:

Бог — для всіх на світі і йому насрать…

 

м.Чернігів

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!