Балада про щасливих селян
Багато є у нас талантів,
Бо без талантів тяжко жить.
І співаків, і музикантів
В селі зустрінеш кожну мить.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
…Мадонна наша кози доїть,
Пече Ротару калачі,
А наш місцевий Челентано
Рубає дрова уночі.
Василь Кузан
А в нас село — таки нормальне,
Тут можна жити залюбки!
Росте картопля сексуальна,
Є еротичні кабачки:
Хай дощ шкварчить, неначе юшка,
І від громів тремтить земля, —
Невтомний агроном Забужко
Усе досліджує поля.
Десь лічить бик в корови дійки
І півень курку полонив,
А зоотехнік Шкляр Василько
Смачних розводить кажанів.
Мойсей (Фішбейн) жене отару —
І вівці люблять пастуха!
А від інфекцій діють чари
Ветеринара Процюка…
Гасає Скиба на мопеді —
Доярками керує всяк:
Вони у нього — справжні леді
(Він за сумісництвом — відьмак).
А Москалець (чи просто Костик) —
Не просто пасічник — естет:
До нього музи ходять в гості
І, наче бджоли, носять мед.
А просто бджоли — лиш кусають:
І муз, і Костика у щось…
У що? — ми з Кузаном не знаєм,
Бо піддивитись не вдалось.
Ми — вічно молоді, голодні,
Нам «фішка» випала така!
І стережуть добро народне
Циганські очі Пантюка…
Тост пародиста
Я б
тебе від клубу
Аж
провів до неба.
Ти
мене не любиш…
Так
тобі і треба.
Ігор Павлюк
Ніколи не мочу людей за гроші,
Бо — патріот, а не якась шпана.
Та ви мене не бійтесь, я — хороший,
А у Забужко просто кров смачна!
Вартую в гречці, зазираю в Лету,
Оту в бінокль впіймаю на льоту…
Я так люблю поеток і… поетів —
Мов п’явка ахіллесову п’яту.
І хоч ота чомусь кохає Верді,
А я для неї — лиш реп’ях чіпкий, —
Я п’ю… у вас, за вас, мої безсмертні,
Найкращий в світі зоряний напій!
Легенда про
фемінізм
Адже трутень – бджолине серце –
пилом вкрив…
Станіслав Вишенський
Ми всі від Єви в цей квітник прийшли,
Суть – не в Адамі… Тільки б не забути:
Некохана бджола – лиш півбджоли,
А трутень, що кохав, – уже не трутень!
З дисертації про
гуцулку
Ксеню і руську
мать
Тут аура вітчизни, руська
мать,
І шастають по горах блядь і
тать.
А де
ж мальовані коханки та коханці?
Петро Мідянка
Поети вміють тільки віршувати,
А що гуцулкам? Їм хоч вовком вий!
Один коханець шастає в Карпатах,
І навіть той – мужчина сніговий…
Балада про мудака
Своїми
синіми очима
На
мене не дивись, Мальвіно,
Ти
маєш справу не з П’єро,
Ти
маєш справу з Буратіно!
Юрко Позаяк
Коли в Юрка світлину попрохав,
Себе у нього не знайшлося більше:
«Ти, головне, не переплутай вірші,
А знімок дай якогось мудака…»
Якийсь мудак ковтав «Вдову Кліко» —
Я все, що міг, тоді йому відрізав!
Залишив тільки вуса на мармизі,
Аби усі подумали: Юрко…
І всі тоді подумали: це — він!
І навіть він впізнав себе чудово…
На знімку був Левко. А може, Льова, —
Хіба в журналах мало мудаків?!
В журналах їх таки — на різний смак,
Зникають, наче курява, безслідно…
А він стоїть, підморгує, мов рідний, —
Моїм Юрком увічнений мудак!*
_____________________
*Абсолютно реальна історія. Зізнаюсь нарешті: в
антології інтимної лірики «Пастухи квітів» замість світлини Покальчука, поряд
із добіркою Юркових віршів, знаходиться фото іншої особи. Кого? Чесне слово, не
знаю…
Ментовська балада
Там
до мене зберуться друзі —
Троглодити,
анацефали —
Псевдофльорки
розкриють вульви,
Щоб
скоріш ми їх запізнали.
… Й
масіпусінький на травинці
Мент
сюрчатиме у сюрчалку.
Юрко Позаяк
Всі малюки по-своєму прекрасні,
Тому у мене — мрія золота:
Мов троглодит, світитися від щастя
І гладити маленького мента…
Сентиментальна
балада
про реінкарнацію
Слоника
замучили
Кляті
москалі,
Похилився
слоник
Хоботом
к землі:
«Прощавай
же, Україно,
Ти ж
мій рідний краю!
Безневинно
молоденький
Слоник
умирає!
Гей!
Гей!»
Юрко Позаяк
Вже курличуть сумно в небі журавлі —
Відліта «бандерівець» та й до «москалів».
Хочеш чи не хочеш, а твоя душа
Воскресає в грудях у кибальчиша.
Тут ти ніц не вдієш, треба вже звикать:
Бог — для всіх на світі і йому насрать…
м.Чернігів