ТРУДЯЩІ ЛЮДИ
І все ж прекрасно бути
молодим,
Писати вірш чи рейки
прокладати.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
(Федір Гарін, із
книжки
«І знову в дорогу»).
Чудово нині бути
молодим,
Натхнення в серці
відчувать невтомне,
Для тих, що сталі
виплавили тонни,
Шукати в серці
рівновагих рим.
(Дмитро Павличко, із
книжки
«На чатах»)
Чудово, звісно, бути молодим,
Але не всім. Бо, мушу нагадати,
Варити сталь чи рейки прокладати –
Це не шукати в серці вдалих рим.
AB OVO AD FONTES
Про країну, де не діє Слово,
Ви вже й не запитуйте мене.
Президент, який почавсь ab ovo,
Заклику «ad fontes!» не збагне…
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ
(ІЩЕ НЕ ВИДАНИМ)
Як жити без чітких життєвих мет?
Отож не всім буває зрозуміло:
Поет без книжки – більше, ніж поет.
Це сутий дух. Навіщо йому тіло?
НЕБО В РАКАХ
Обчитався Неборака,
Вийшов із бібліотеки.
Бачу небо. Небо в раках!
Бари, банки та аптеки
Проминаю, мов сновида,
Очі – наче в поторочі.
До небес від бруду бидла
Чи доскочу? Чи доскочу?
Хай беруть за барки банки,
Манять бари, звуть аптеки,
Ну їх на хрін. Завтра зранку –
Знову до бібліотеки!
Вдув би пива, та натомість
Над книжками гнуся гаком.
Оце так мою свідомість
Неборак поставив раком.
ДІРКА ВІД НУЛИКА
День такий – ні хмарки, ні цигарки,
В роті – як валявся дохлий пес.
Хоч би чарку… Ну бодай півчарки…
Я б піднісся духом, я б воскрес!
Я б вам – про Холодного, про Штоня
Чи про Вінграновського поніс!
В мене у кишені лиш долоня…
Відригнувся Вольвач аж у ніс…
ЕКОНОМНА ГЕОГРАФІЯ
У Києві є і Софійський майдан, і Софія Майданська.
До чого тут пані Софія – і сам не допру…
Підказує рима, що можна махнути до Ґданська,
Та чом я без грошей попруся в ту польську діру?
Я краще піду та повештаюсь біля Софії,
Туди, де маха булавою Хмельницький Богдан.
А далі – ще далі: у бар помандрую в надії,
Що вистачить грошей – і я ще сто грамів додам.
ПРОЦВІТАЛІЯ
Не кляну я долю
незрадливу,
бережу надію лиш одну:
що на рідній українській
ниві
упаду зерном у
борозну.
(Петро Перебийніс, із
книжки
«Дар вітчизни»)
Я краще проросту на
спільнім полі
для інших невтоленних
колоском.
(Леонід Горлач, із
книжки
«Вибір пам’яті»)
Думку із поезії я виніс
(Хто ж Героя Праці дасть за те?):
Де впаде у землю Перебийніс,
Там колоссям Горлач проросте.
ПОТВІР
Не бачив я тягучішої гумки:
Читав-жував – аж лився з мене піт!..
Гора паперу породила мишу думки.
Піймай-но, критику! А дзуськи, я не кіт.
БАНДОВЛАДІ
Чекали ви сонетів, а не лих,
Та видно нам із медіасюжетів:
Так чи інак Господь карає тих,
Хто зневажа і обража поетів.
ВІДПОВІДЬ ГОГОЛЮ
Сатира в нас – потрібна праця,
Та про чиновників мовчу.
Вони ж бо сміху не бояться,
Народ довівши до плачу.
МОЧИМОРДИНГ
Остогидло мені все,
Хоч на місяць вий.
Вже й не туга душу ссе,
Настрій – нульовий.
У куточку, в гамаку –
Жирний хрестовик.
Помахаю павуку:
Він мій духівник.
Відмикаю телефон,
Вимикаю комп.
Улаштую випивон
Із духівником.
Етанолу розведу,
Виверну в живіт –
І нехай в Караганду
Котиться цей світ!
Закушу, іще наллю,
Хукну до вікна,
І павук, як І.Павлюк,
Підморгне: «До дна!»
ІДІОТЕМИ ТА ІДІОТЕЗИ
Майстрував панок валізи
Та й писав романи:
Скільки ж це, мовляв, улізе
Тексту в чемодани?
А тепер же хтось мудрує
Десь на семінарі:
Тара творам передує,
А чи твори тарі.
У КИЄВІ БУЗИНА…
У столиці Бузина:
В голові – баняк гівна,
І ота речовина
У газетах вирина.
НЕДОСКОНАЛИЙ ІДЕАЛ
Литературу делают
волы,
А не залётных зябликов
порханье.
(Сергей Островой,
«Закон»).
Його робочий стіл –
То крейсер, то кораблик.
У ліриці він – віл,
У прозі – зяблик.
КАФЕШНЕ
Не чіпайте поета. Нехай він спокійно доїсть.
Цей поет серед нас – як окрема велична планета.
Тобто в нашому вимірі він надто рідкісний гість.
Але зараз його заманила в тенета котлета.
Не чіпайте поета. Нехай він спокійно помре.
У руці – олівець. На столі – принагідна серветка.
Ще до вечора він нас усіх у свій вірш забере.
А по тому його забере в нас несвіжа котлетка.
м. Буча на Київщині