Балада
про втому
Все важче і важче обходитись без
автомата.
…Облетіло золото з дерев,
А плоди на них іще зостались.
Осінь — мов старий дрімучий лев,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Не готовий зустрічати старість.
…Небо — наче зношене пальто.
…І летять сніжинки молоді.
На плоди,
На золото,
На водку…
Ігор Павлюк
Так чисто кохав я,
Щоб ніжно тебе розлюбити.
Анатолій Горбівненко
На вулицях битого скла вже скінчилося
свято.
Крізь нетрі сміття прослизаю, неначе
факір…
Все важче і важче обходитись без
автомата,
Все легше і легше старіти та пити
кефір.
Ще осінь, мов дівка, — патлата,
п’янка, незужита,
Така гордовита, не схилена блазням до
ніг!
Як чисто кохав я, щоб ніжно її
розлюбити,
Бо хочу й не можу, бо чимось вирощую
сніг…
Бо хтось мене кличе — до скіфів,
Тараса чи інків,
Бо просто до неба зносився благенький
мундир.
А стомлені вірші, немов нерозумні
сніжинки,
Ховаються нишком між листя, плодів і в
кефір…
Балада
про щасливих селян
Багато є у нас талантів,
Бо без талантів тяжко жить.
І співаків, і музикантів
В селі зустрінеш кожну мить.
…Мадонна наша кози доїть,
Пече Ротару калачі,
А наш місцевий Челентано
Рубає дрова уночі.
Василь Кузан
А в нас село — таки нормальне,
Тут можна жити залюбки!
Росте картопля сексуальна,
Є еротичні кабачки:
Хай дощ шкварчить, неначе юшка,
І від громів тремтить земля, —
Невтомний агроном Забужко
Усе досліджує поля.
Десь лічить бик в корови дійки
І півень курку полонив,
А зоотехнік Шкляр Василько
Смачних розводить кажанів.
Мойсей (Фішбейн) жене отару —
І вівці люблять пастуха!
А від інфекцій діють чари
Ветеринара Процюка…
Гасає Скиба на мопеді —
Доярками керує всяк:
Вони у нього — справжні леді
(Він за сумісництвом — відьмак).
А Москалець (чи просто Костик) —
Не просто пасічник — естет:
До нього музи ходять в гості
І, наче бджоли, носять мед.
А просто бджоли — лиш кусають:
І муз, і Костика у щось…
У що? — ми з Кузаном не знаєм,
Бо піддивитись не вдалось.
Ми — вічно молоді, голодні,
Нам «фішка» випала така!
І стережуть добро народне
Циганські очі Пантюка…
Балада
про садистку
Мій кіт за тобою скучив…
Олег Романенко
Мій кіт за тобою скучив:
Шпалери давно не мучив,
Не жмакав твої фіранки
І меблі не шкрябав зранку.
Ну, як йому далі жити:
Не чухать твій новий світер,
Не їсти герань з вазону,
Не нявкати по телефону?
У трансі мій котик Боря,
Він п’є валер’янку з горя…
Яка ж ти жорстока жінка —
Знущатися так з тваринки!
Заперечення
музи
Поетам всіх віків була потрібна
Муза. А
жінці хто потрібен, якщо вона поет? Ліна
Костенко
Щож, треба зняти камінь із душі
І визнати одну свою провину:
Поетки теж народжують вірші —
Від ліжка, піджачка й копиці сіна…
Про
пам’ятники
(трилер)
…і в тиші
ти схаменувся, вже прошепотівши:
я… пам’ятаю… пам’ятником був…
Ігор
Римарук
Я памятник себе воздвиг нерукотворный…
Олександр
Пушкін
Мені болить майбутнє, наче рана,
І відчуваю шкірою, мов Брут:
Римарука поцупили з майдану
І тягнуть, гади, на металобрухт.
А він же був такий звитяжно рідний,
Нескорений для голубів та гав,
І, мов картузик, у правиці мідній
Свою «Сучасність» лагідно тримав.
У розпачі Забужки кольорові:
Комусь пудових хочеться прикрас…
А Драч стоїть — тому, що мармуровий,
Мов Кашпіровський, дивиться на нас.
Хтось завтра загремить на переплавку,
Когось ще перетворять на трубу…
Тримайся, друже, — як би я не гавкав,
Ти теж, мов Пушкін, пам’ятником був!
Балада
про подушки
Подушка, мов губка,
всмоктує в себе
сни. Влітку її вибиваємо
і дивуємось:
„Звідки набралося стільки пилюки?”
Марина Павленко
Мені не вміють снитися жінки —
Русяво, довгоного, безборонно…
Тому і вибиваю подушки,
Неначе зуби хворому дракону.
Літає пір’я і кружляють сни,
Немов звичайна київська пилюка:
Он привид Ірванця у далині,
А ось, пардон, третина Кокотюхи…
І раптом… Де прогледів я її?
В якому сні вони були зі мною —
Ці обриси, чудесні, неземні
І загадкові, мов прадавня Троя?
З останніх сил напружую чоло,
Терзаю підсвідомість титанічно…
А вже красуню вітром понесло —
До Львова? До Парижу? Чи до Ічні?
Зійди з небес, богине! Я ж не птах,
Побудь зі мною ще бодай хвилину!
Знайомий погляд, усміх на вустах…
І полетіла в світ моя дружина.
Легенда
про фемінізм
Адже трутень – бджолине серце –
пилом вкрив…
Станіслав
Вишенський
Ми всі від Єви в цей квітник прийшли,
Суть – не в Адамі… Тільки б не забути:
Некохана бджола – лиш півбджоли,
А трутень, що кохав, – уже не трутень!
З
дисертації про гуцулку
Ксеню і руську мать
Тут аура вітчизни, руська
мать,
І шастають по горах блядь і
тать.
А де ж мальовані коханки та
коханці?
Петро Мідянка
Поети вміють тільки віршувати,
А що гуцулкам? Їм хоч вовком вий!
Один коханець шастає в Карпатах,
І навіть той – мужчина сніговий…
Ода
класикам
Уже готує Муза олів’є,
Купив і коньячок, і буженинку…
Як радісно, що ви у мене є —
Франко, Шевченко й Леся Українка!
Тримаю їх натхненно у руці,
І спрагло мрію про наступне свято, —
Яка прекрасна Леся в гаманці!
Шкода, щодня не видають зарплату…
Сентиментальна
балада про реінкарнацію
Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:
«Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник умирає!
Гей! Гей!»
Юрко Позаяк
Вже курличуть сумно в небі журавлі —
Відліта «бандерівець» та й до «москалів».
Хочеш чи не хочеш, а твоя душа,
Воскресає в грудях у кибальчиша.
Тут ти ніц не вдієш, треба вже звикать:
Бог — для всіх на світі, і йому нас…ть…
Ментовська
балада
Там до мене зберуться друзі —
Троглодити, анацефали —
Псевдофльорки розкриють вульви,
Щоб скоріш ми їх запізнали.
… Й масіпусінький на травинці
Мент сюрчатиме у сюрчалку.
Юрко Позаяк
Всі малюки по-своєму прекрасні,
Тому у мене — мрія золота:
Мов троглодит, світитися від щастя
І гладити маленького мента…
м. Чернігів