Літературні пародії

286

МЛИВО
В жаданні пестощів моїх…
Лежиш в обіймах моїх ніг…
О, тіло спрагле від охоти…
І млин гуде, й мука буде
Обоє змелені з тобою
Впаду в долину між грудей
Як воїн ситий мливом бою
А ти насичена на мить
Жадаєш ще і ще помолу…
Іван Драч
 
Лежу захеканий між ніг
Шепчу собі: «Не здамсь без бою».
Лиш доторкнусь грудей твоїх
Впадаю в мливо з головою.
Не той вже млин, не та мука…
Хоча би дерті намолоти…
А думка клята допіка…
Й так – від суботи до суботи.
Тут не до пестощів, повір,
І не до ситості, тим більше,
Охоту маю до сих пір
З можливостями щораз гірше.
 
СУСІДИ
Бо писати по обіді
зовсім не обов’язково,
але я драч і овідій
вперто віримо у слово
Павло Щириця
 
Так ведеться що сусідів
Ми не вибираєм
Поруч драч за ним овідій
Маємо що маєм.
Ми до полудня запоєм
Віршики складаєм
По обіді усі троє
Козла забиваєм
В підкидного теж зазвичай
Дружня атмосфера
Ми тоді четвертим кличем
Данте чи Гомера.
 
НЕОБАЧНИЙ ВІРШ
Підстаркуватий вірш
        зустрів самотню риму…
І риму, мов рабу,
        весь час тримає вдома,
Нікуди не пуска
         від віника й борщів
Сергій Цушко
 
Якось підстаркуватий Вірш,
Із амбіційності скоріш,
(Оскільки в НСПУ нема «Енея»)
Покликав в гості Ямба і Хорея.
Вони хоч теж в літах, та ще при силі…
У Рими оцінили риси милі.
Після борщу під вигуки «Окей!»
На компліменти потягло гостей.
Найголовніше сталося пізніш.
Всі компліментики були того калібру,
Що після них підстаркуватий Вірш
Залишився із Віником й Верлібром.
 
 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!