Літературні пародії

125

БАЛАДА ПРО ВТОМУ

Все важче і важче обходитись

без автомата.

…Облетіло золото з дерев,

А плоди на них іще зостались.

Осінь — мов старий дрімучий лев,

Не готовий зустрічати старість.

…Небо — наче зношене пальто.

…І летять сніжинки молоді.

На плоди,

На золото,

На водку…

Ігор
Павлюк

 

На
вулицях битого скла вже скінчилося свято.

Крізь
нетрі сміття прослизаю, неначе факір…

Все
важче і важче обходитись без автомата,

Все
легше і легше старіти та пити кефір.

 

Ще
осінь, мов дівка, — патлата, п’янка, незужита,

Така гордовита,
не схилена блазням до ніг!

Як чисто
кохав я, щоб ніжно її розлюбити,

Бо хочу
й не можу, бо чимось вирощую сніг…

 

Бо хтось
мене кличе — до скіфів, Тараса чи інків,

Бо
просто до неба зносився благенький мундир.

А
стомлені вірші, немов нерозумні сніжинки,

Ховаються
нишком між листя, плодів і в кефір…

 

 

ПРО ПАМ’ЯТНИКИ

(трилер)

…і в тиші

ти схаменувся, вже прошепотівши:

я… пам’ятаю… пам’ятником був…

Ігор
Римарук

 

Мені
болить майбутнє, наче рана,

І
відчуваю шкірою, мов Брут:

Римарука
поцупили з майдану

І
тягнуть, гади, на металобрухт.

 

А він же
був такий звитяжно рідний,

Нескорений
для голубів та гав,

І, мов
картузик, у правиці мідній

Свою
«Сучасність» лагідно тримав.

 

У
розпачі Забужки кольорові:

Комусь
пудових хочеться прикрас…

А Драч
стоїть — тому, що мармуровий,

Мов
Кашпіровський, дивиться на нас.

 

Хтось
завтра загримить на переплавку,

Когось
ще перетворять на трубу…

Тримайся,
друже, — як би я не гавкав,

Ти теж,
мов Пушкін, пам’ятником був!

 

БАЛАДА ПРО РИБАЛКУ З МОЙСЕЄМ

Поїхали всі по-

рибалим біля Лети,

згадаєм отам-о

латину похоронну,

а рибу оддамо…

ну як його …Харону.

Мойсей
Фішбейн

 

Мойсей
покликав нас

Рибалити
до Лети,

Бо
пишемо не так

І робимо
не те.

І ми
таки прийшли.

Прийшов
народ поетів.

І сорок
літ ловив

Словечко
золоте.

 

Ловив… А
чи впіймав?

Та ж
вивчили латину

І
назбирали щук,

Яких
поїв Харон…

Я разом
з усіма

Монетку
в Лету вкинув,

Хоч
знав, що повернусь

У цей
глибокий сон.

 

 

ЛЕГЕНДА ПРО ФЕМІНІЗМ

Адже трутень – бджолине  серце –

пилом вкрив…

Станіслав
Вишенський

 

Ми всі
від Єви в цей квітник прийшли,

Суть –
не в Адамі… Тільки б не забути:

Некохана
бджола – лиш півбджоли,

А
трутень, що кохав, – уже не трутень!

 

м.Чернігів

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!