Філософські фрески
Олесь ВОЛЯ,
письменник, мислитель
Надмірна влада дурна, і це цілком відповідає природі будь-якої надмірності.
Різниця між щасливим і великим у тому, що щасливого влада взагалі не помічає, а великого, хоча він і на видноті, влада постійно й нещадно дзьобає.
У влади порода вовча.
Раби влади і владні раби – ось хто біля керма в Україні сьогодні.
Мислячі люди владі не потрібні – влада тримається на слухняних виконавцях.
Владовців не визнають, якщо вони на надто близькій відстані від тих, ким керують.
Владу добровільно не віддають.
Найсильніша влада та, якої не помічають.
З метою задурманити свідомість обивателя шахрайська влада злодіїв робить героями.
Жорстока влада до тих, що її прагнуть, але не милує і тих, хто її не визнає.
Правду про владу кажуть лише ті, хто її не має.
Розперезались хами – їм народ ніщо, та влада їх триватиме недовго…
Хто любить владу, з тим влада не рахується.
Слабкий народ і правителів має слабких: сильних не витримує.
Народ запам’ятовує ту владу, яка його найдужче пригнічує, а не ту, що дає свободу.
Владу, як і людину: коли стає слабкою, непомірно захвалюють.
Прозорий механізм влади? – дурниці: сторонні не повинні бачити й знати, як працює цей механізм. В противному разі його зіпсують.
Сильна влада всередині себе спокійна, хоча зовнішній її вигляд грізний.
Батіг і влада, влада і батіг, а ще ярмо мульке, − супутники одвічні для рабів.
Розумні слабаки – найпідступніші руйначі влади.
Від владолюбства до владоненависництва менше ніж півкроку.
Владу влаштовують лише перемоги.
Влада – сильно діючий наркотик: наслідки дії завжди трагічні.
Бог дає влади достатньо усім, а як нею користуватися, ніхто не знає.
Іншої влади, ніж її заслуговуємо, не буває.
Святий – узурпований Богом; владовець – узурпатор людей.
Улюбленцями Бога є ті, що не обтяжені владою.
Біля великої влади завжди були, є і будуть приховані або відкриті диктатори.
Добро має неперевершену владу, однак владовці, які роблять добро, стають найпершими його жертвами.
Коли народом керують зрадники, катастрофа не тільки неминуча, а й закономірна.
Ти ще не встиг проголосити себе владою, а вже є ті, що завтра ладні викинути тебе геть з крісла.
Чимало владовців, особливо крупних калібрів, щоб прийти до очікуваного керма, стільки затрачують енергії, волі і сили, що для керівництва в них не вистачає ні снаги, ні здоров’я.
Для влади вкрай важливо керувати одноосібно і лише створювати ілюзорну видимість, ніби державою й справді править народ.
Якщо ви хоч на краплю дорожите власним щастям і свободою, бійтеся опинитися при владі, як чорт ладану.
Влада, коли щось і додає, то це гроші. Однак ті гроші не дають спокійно спати.
Суть влади найкраще розуміють ті, що перебувають на другорядних, а то й п’ятирядних ролях.
На чесного при великій владі дивляться як на невдатного дурня.
Найпростіший спосіб задурманити народ і зняти відповідальність всього уряду − це звинуватити в усіх прорахунках, злочинах, непрофесіоналізмі і самочинності Верховного Правителя.
О журавлиний ключ! Як не милуватися летом твоїм у високості, коли найсильніший, найбуваліший, найтерплячіший журавель, мов стріла, прорізує незнайомий і густий простір, першим приймаючи на себе шарпкі вітри, холоднечу і небезпеки. Сильніший – попереду! Він – керує. Так визначила Природа. Але ж чому нами, людьми, так часто правують посередні слабаки, як, приміром, сьогодні в Україні, і держава наша нагадує не могутній журавлиний ключ, а перебите крило підбитого підлою рукою зраненого птаха…
Ні влада тобі, ані ти їй нічим не зобов’язані.
Без влади над собою особистість руйнується, як і держава, коли в ній безвладдя.
Влада для владолюбця – повітря, яким він дихає; без цього повітря він стає ніким, задихається.
У влади є дуже хитра перевага: ні за що не відповідати.
Творча людина – сама в собі влада. Над нею владний тільки Бог.
При владі або патріоти, або дурисвіти – інших не буває. В Україні – переважно дурисвіти.
Владою живуть як диханням: хто дихає впевнено, довго при владі тримається.
Найважливіша влада над своєю дружиною: коли чоловік не має такої влади, він глибоко нещасний.
Кабінетний учений, якого допустили до влади, злочинно небезпечний.
Вже наступного дня, опинившись при владі, людина міняється…
Влада, якої не бояться, вже не влада.
Люди, які обходяться без влади – найвладніші.
У жінок влада спрямована на продовження роду; в чоловіків – на лідерство.
Мати владу і не демонструвати її – велике мистецтво; таке ж рідкісне, як і золотий чистий злиток серед спорохнявілої породи.
Всі чомусь вважають високу владу ніби вершиною піраміди, на якій ти могутній як Бог і сяєш неначе сонце. Якраз на вершині отій найгірше. Там холод колючий, там небезпека. Падають звідти розбиваючись…
Чому мудреці так не люблять владу? Бо люблять істину.
До влади йдуть з поклоном, щоб вона щось дала; до мудреця – щоб він чогось навчив.
Скидають у шаленстві владу, щоб у нові кайдани закувать себе.
Від влади держави втечеш тільки тоді, коли станеш вільним у самому собі.
При владі, як і в сім’ї: коли багато керівників, порядку не буде.
Влада належить тим, хто себе не згубив.
Спочатку всередині влади бореться якась несподівана влада. Од цієї влади загальна влада розбухає, мов мильна бульбашка, аж поки не лопається – і владою стає нова ота несподівана влада, і так триває доти, поки в утвердженій владі не з’являється така ж несподівана і ворожа загальній владі влада; ця влада так руйнує і підточує зсередини існуючу владу, що остання також лопається безпорадною бульбашкою. Так триває безперервно.
Можна владу називати диктатурою, анархією, демократією, монархією, але суть її в тому, якою вона є насправді.
Усі, хто причетний до влади, повинен служити її міфічному образові, аби цей міф набирав ще могутніших уявних обрисів. Не будеш служити – навіщо ти владі – з тріском і ганьбою витурять.
Влада завжди намагається підпорядкувати духовних пастирів народу під своє нахраписте крило, але між намірами влади і намірами духовних пастирів непоєднанна невідповідність: влада світська розраховує на дивіденди моменту; влада духовна працює на безсмертя роду.
Останній форпост влади, який треба захищати аж до смерті: ти сам.
Найбільше владі не хочуть поклонятися ті, хто до неї прийшов.
Якщо не любиш влади, люби хоча б себе.
Переділ території – переділ влади – переділ душ – диявольське коло.
Хто не був при владі, той ще до кінця не зрозумів: підлість людська всевладна.
Влада робить рокову помилку тим, що намагаєься підпорядкувати думки й розум керованих нею людей собі.
То лише посилаються на загальну владу – насправді кожен керує окремо.
Хто думає, що слово не має реальної влади, – глибоко помиляється.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал