БОДЛЄР ЕВОЛЮЦІОНУЄ
Народний концептуаліст страшенно дивувався, прочитавши
за шкільною програмою одіозну сентенцію „мить, зупинись!”. „Зупинена мить –
мертва! От „призупинити” – це вже щось реальніше…” Один за одним помирали
ґенеральні секретарі КПСС. Жити ставало цікавіше. „Мить неспинна!” – радів
філософ. Врешті-решт все це йому набридло. „Сотвори собі мить!” – вигукнув пасіонарій,
витягаючи з-під стріхи автомат Калашника. Починалась перебудова.
БОДЛЄР ПРОНИКАЄ В СПІЛКУ
Бодлєр подзвонив у Спілку письменників: „Христос
воскрес!” „Шо?” – підняв брову відповідальний секретар. „Не той пароль!” –
здогадався дотепник.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ
„Як нема репресій, українець впадає у депресію…” –
зітхнув Бодлєр наодинці з власним мазохізмом.
ПАРНАСЬКІ ПЕРЕГОНИ
„Я звик жити на широку ногу!” – хвалився войовничий
графоман… „Я це зауважив, – усміхнувся Бодлєр, – от і муза не встигає за твоїми
саженними кроками…”
ПРОСВІТЯНСЬКЕ
„Кого Ви бачите на чолі Львівської Просвіти?” –
запитали Бодлєра рядові члени. „Як сказав би Йосиф Сліпий, я нікого не бачу!” –
пожартував той.
ДЕ ГРОШІ?
„На каву маєш?” – спитав Бодлєра знайомий поет. „О
так! Я мільйонер, але мої гроші на тимчасовому збереженні в олігархів…”
КОЗАЧОК НА ПОБІГЕНЬКАХ
На І з’їзді Руху ідеолог Кравчук зацитував Горація
російською мовою…
„Горе Горацію! – вигукнув Бодлєр, – він був
зрусифікований раніше, як ми!..”
БОДЛЄР НАДИХАЄ КЛАСИКІВ
Володя Лучук був колекціонером думок і все, що чув,
мав за фольклорний матеріал. Щедрий Бодлєр не раз напихав його своїми
спостереженнями. „На діалектологічній практиці я відкопав прекрасне слово, –
сказав йому Бодлєр на каві, – звань!
Розумієш, тут і дзвонити, і звати, а означає воно „луна, відлуння”… І
заспівав йому свою нову пісеньку: „Звань між скалами. Стежкою хтось іде. Ти
поклич мене – звань між скалами. Ти поклич мене!”
„Яке чудове слово!” – занотував у блокноті поет і
перекладач. Через півроку появилась нова Лучукова книжка. Один із розділів
називався „Звань доріг”.
РІДКІСНА ВАГІТНІСТЬ
Бодлєра довго не пускали в літературу – довелось
починати з дитячої. Лучук, який любив розіграші, переписав із молодіжної газети
Бодькову мініатюру про гуску-боягузку і при нагоді „продав” ідею Орачеві за
горнятко кави… Через дев’ять місяців Бодько здибав Лучука в магазині „Поезія”,
а той, лукаво посміхаючись, показує свіжоспечений плагіат. „Орач породив крадене?”
– здивувався Бодлєр і через хвилинку додав: „Таке прізвище спаскудив!”
„ПАСТУХ БДЖІЛ”
Якось посперечались троє письменників і пішли до
Бодлєра за порадою. „І ти добре кажеш, і ти добре мовиш, і той, що мовчить,
добре думає…” – розсудливо почухав потилицю пастух бджіл.
МОВНІ МЕТАМОРФОЗИ
Бодлєра запитали, як перекласти сучасною українською
мовою „Свій до свого по своє”?.. „Свій свого має за дурного…” – відповів
поліглот.
МАСОНИ-МОСКВОФІЛИ
„Що там у Москві? ” – запитав Бодлєр знайомого.
„Нічого цікавого… Масони і москвофіли жеруться…” „Ділять здобич! ” – здогадався
Бодлєр.
РОЛЬ ПОЕТА
„Ви справжній поет!” – заявила Бодлєру медсестра. „Це
діагноз?” – уточнив сполошений пацієнт.
м.Львів