Брехи: як «матюкався» Павло Тичина та чому за Сталіна українські письменники одружувалися з єврейками

293

Анекдоти, легенди та легендарні анекдоти про митців, а ще
пародії на них

НА ДЕРЖАВНОМУ зібранні в Оперовому театрі Рильський тихим
своїм голосом читає свого вірша:

– «Хто може випити Дніпро?»

– Я!! – пролунав могутній бас – це в залі підвівся Ватуля.

 

ЯКОСЬ в «Академбочці» сидів Гнат Юра, доки не розчулився:

– От Яковченка знають усі, впізнають, вітають, а мене не
впізнає ніхто…

Відвідувачі:

– Та що ви, не горюйте, товаришу Бучмо!

 

ПОЕТ СЕМЕНКО якось напосівся на Хвильового:

– Ви хаєте Михайля Семенка?

– Михайлємо Семенка! – була відповідь.

 

БУЛО ТАК, що в сталінські часи українські письменники, аби
врятувати життя, одружувалися з єврейками.

І от одного разу в палкій суперечці поет П. закинув Андрію
Малишкові:

– Антисеміт!

– Що? У мене навіть дружина єврейка.

– Гм. От ти й одружився з нею, щоб мучити. Антисеміт!

 

ВІДОМИЙ сучасний прозаїк П. мав дуже скандальну натуру й був
також нестримний до алкоголю.

– Ти, Женю, знов напився?

– Ні, просто не закусював.

– Що, харчів не було?

– Та ні, були. Просто хтось зуби повибивав.

 

ОЧЕВИДЦІ запевняють, що Павло Тичина не матюкався. Лише в
хвилину лютої безвиході міг прошепотіти крізь зуби:

– ЕМТееС твою мать!

 

ЯКОСЬ НА З’ЇЗДІ Щербацький проголосив з високої трибуни
вірша, який має бути взірцем для усіх інших поетів:

Я – раднянин,

Громадянин

Бо із країни рад,

І кожен інший раднянин

Мені по крові брат!

 

 

СЕРГІЙ ПАРАДЖАНОВ, згадуючи про дуель на пістолях з Юрієм
Іллєнком:

– Я вообщє стрєлять нє умєю. Но люді єво астановілі, чєм і
спаслі украінскоє національноє кіно.

 

 

І ПІШОВ Я ТОДІ ДО ПЕТЛЮРИ,

Як громами удаль загуло.

Скільки нас, молодих, яснооких

Од московської кулі лягло.

Ось як це було насправді у Сосюри, а не оте горезвісне: «бо
у мене штанів не було». 

Бо, дійсно, у чому б він тоді пішов?

До речі, вірш «Бій відлунав» насправді написано так:

Бій одлунав і червоні знамена

Затріпотіли на станції знов.

І до юрби полонених

Сам комісар підійшов.

– Є українці між вами, я знаю,

Кожного кулі чекає печать!

Стиснуто зуби в останнім одчаї,

Всі українці мовчать.

 

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!