Анекдоти, легенди та легендарні анекдоти про митців а ще
пародії
Після других виборів до НСКУ Яборівський дзвонить в квартиру
Каплуна поспівчувати, і питає, чи той вдома.
Розлючена дружина каже:
– Пішов на хер!
– І коли повернеться?..
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
***
Влітає розлючений керуючий письменник до секретарки та й ну
її лупцювати.
– За що? – репетує та.
– Ти навіщо стерла на моєму столі пилюку?!
– Прибирала…
– Ні, ти поверни її всю назад. Я на ній телефон Нобелівського
комітету записав!
***
Один українсько-радянський соловей доплачував
фотокореспондентам, аби знімкували його на першому плані й скрізь до друку
надавали ці фото.
– Так можна й потрапити до історії української літератури, –
кепкували всі, розглядаючи газети.
– До історії літератури – так, а от до літератури – ніколи,
– відказав Микола Лукаш.
***
В Ірпені зустрічає Рильський прозаїка С. і питає:
– А що ви зараз робите?
– Пишу мемуари.
– А ви вже дійшли вже до того місця, де позичили в мене
двісті карбованців?
***
З дорогої аптеки телефонують до письменниці, поетки,
філософині:
– Чи задоволені ви лікувальною гряззю, яку придбали в нас
для омолодження?
– Дуже! Але, блін, лише перші три дні. А потім грязь
одпала…
***
Якось в Харкові богема зчепилася за Пушкіна:
– Лотман довів «У спробі біографії», що Пушкін був стукач і
позакладав декабристів!
Чочебабін:
– Але навіть од цього він не стане меншим російським
національним поетом!
Жадун:
– Стане навіть більшим!
***
Дуже любив Тарас Іванович Франко поставити в глухий кут
мовознавців.
От він питає в Лукаша:
– А як будуть українською мовою пляжні «плавки»?
Доки той сушить голову, пан Тарас лагідно посміхається. Аж
згодом скаже:
– Спідні купелеві!
***
Секретар ЦК з культури тов. Кандуфор викликає в кабінет
Миколу Лукаша і дві години агітує не приходити на відкрите партійне засідання
СПУ, бо той через кожну фразу доповідачів кидав гостру репліку з зали.
– Не можу вам такого пообіцяти, – «лагідно» відмовився Лукаш
і рушив геть.
Аж раптом зупинився, озирнувся:
– До речі, а чи знаєте Ви самі, що в перекладі з грецької
означає «кандуфор»?
– Ні, – збентежився грізний чиновник.
– «Міні-сукня», – пояснив поліглот.
***
– А де Янучарин був проффессором? Де він викладав?
– У Кембріджі.
– А де це?
– Одразу ліворуч за Єнакієвом.
***
Ющинко:
– Народ у нас працьовитий, здібний, унікальний. Нам би ще й
такий електорат.
***
Дружина поета Х. ридає, жаліється:
– Мій чоловік після шостої чарки перетворюється в натуральне
якесь чудовисько, а після сьомої чарки я вже засинаю…
***
Не міг Микола Лукаш й проминути й відомого Щепачова, який
написав популярне:
«Любовь – нє вздохі на скамєйкє».
Лукаш:
Так, треба вірить Щепачову, –
На лавці знають, що по чому!
***
– А чому ви, – питають у Рильського тележурналісти, –
відмовляєтеся від телебачення?
– Камери боюся.
***
Жовтневий палац культури. Чому він був Жовтневим? Тому, що
ознаменовував свого часу більшовицький переворот в той спосіб, що в його
підвалах були розстріляні найвидатніші українські діячі культури. Свого часу,
граючи в Печерському скверику в доміно, щоби якось підживити фінансово життя,
найбільший український мовознавець Микола Лукаш часто чув там від одставних
полковників:
– Я в Жовтневому Палаці розстріляв Косинку.
– Тю… – відповідав інший відставний. – Та я особисто
розстрілював самого Скрипника!
Микола Лукаш тоді був під ковпаком й іншого прибутку не мав,
як одігрівати в убивць награбовані ними в народу гроші.
***
Верховоди НСКУ у власному буфеті:
– Пивка вип’ємо?
– Ти що – ми ж на роботі.
– Правильно! Дві пляшки горілки, будь-ласка!
***
На тім світі
Не дадуть горілки, –
Візьмем приклад
З керівництва Спілки!
ОЛЕСЬ ЖОЛДАК
***
Микола Лукаш сварився з головним редактором «Барвінка» за
те, що цей дитячий журнал почав видаватися у нас і російською мовою.
– Так ви тоді обов’язково перекладіть грамотно й свою назву.
Знаєте, як ця квітка «барвінок» називається в москалів?
– Ні, – здивувався той.
– «Могільнік!».
Зібрав і записав Богдан ЖОЛДАК
Детальніше в www.bookland.net