Ще донедавна діти могли прочитати про війну хіба що в книжках, а нині вони переживають бойові дії як безпосередні учасники.
За цей час діти подорослішали і це відбилось у їхніх очах.
Мені довелось зустрітися з біженцями з Херсону і Гуляйгородка поблизу Південноукраїнська. Читала їм оповідання, казки. Розмовляла про війну…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Співпереживала їхній біді, бо у рідному селі не вціліло жодної хати родин Анохіних, Тарнавських, Майстерюків та інших. По селу їздили ворожі танки, стріляли, літаки, що літали над головами, скидали бомби. Орки знущалися над мирним населенням.
Дітей удалося вивезти подалі від обстрілів, вибухів.
Особливо запав у душу хлопчик Андрій, який допитувався коли закінчиться війна. І що я мала йому сказати? Самій це питання давно муляє і важко на нього відповісти навіть собі.
Хочеться переможного миру уже сьогодні.
м. Миколаїв