Валентина Клименко. Хто боїться сірого вовка Андрія Жолдака?

715

Учора на Жолдака прийшла уся кіно-театрально-телевізійна тусовка – в черзі в Bel Etage стояли телеведучі, топ-менеджери, журналісти, fashion-дизайнери і народні артисти. Об’єднав – так об’єднав:)!

Афіша писала про майстер-клас Жолдака, на ділі це був жанр “к нам приехал, к нам приехал Андрей Ваааалерьич дорогой” – нарізка з європейських вистав режисера, public-talk, розповіді Анатолія Хостікоєва (блискуча моновистава про Жолдака, така талановито-натхненна, що стало зрозуміло, як незаслужено мало його в медійному просторі, в культурному просторі), Наталі Сумської, Ади Роговцевої, Романа Балаяна про роботу з режисером. Схоже було на публічне сватання на «київський стіл» – щоб, крім  вистав у Ліоні, Санкт-Петербурзі, Скоп’є чи Мюнхені, були вистави і в київських театрах. Жолдак і сам каже, що хоче робити вистави в Україні, але де? Не кличуть рідні театри. Не мислять глобально? Не мають грошей? Не хочуть нарцисичного конкурента?  Ще є тонкий політичний момент: Жолдак продовжує ставити вистави в Росії. Ілля Розумейко сказав: «Для нас, 30-річних, ви легенда – така як Лесь Курбас, ми вас ніколи не бачили. Але як ви ставите вистави в Росії, коли йде війна?». Півзали зашикали –  ті півзали, які вище за все це, які вважають, що мистецтво поза політикою. Я згодна з Іллею, це питання мало прозвучати, з цього питання сьогодні починається будь-який проект і будь-яке співробітництво, його не можна винести за дужки, воно принципове. Смішно думати, що воно Жолдака застало зненацька  – як людина розумна, що вміло «грає вар’ята», він точно думав про це.  Він позиціонує себе як українського режисера based in Berlin, і навіть поправив російськомовну  модераторку, що він Андрій, а не Андрєй   – мовляв, і росіян вже до цього привчив. Справді російські сайти пишуть Андрий Жолдак, як і англомовні пишуть його ім’я через і. Тобто внутрішня самоідентифікація Жолдака – така.

Він відповів, що його діти вдома розмовляють українською і ще трьома мовами, а дружина-румунка вивчила українську, що на найближчі роки він відмовив трьом російським театрам, що його цікавить не політика, а людина – її драми, зради, перемоги, любов, гнів, і що fuck you – ви не даєте мені ставити тут. Він схожий на людину, яка не поставить моральні принципи вище за жагу творити театр. Але він по-справжньому любить свою роботу – і це не заперечиш, це випирає. І ця жага  дуже чесна, може ц непереборна,  і йому є що сказати.

З того часу, як Андрій Жолдак поїхав з Києва, минуло 16 років і театр в Україні потроху змінюється – переважно еволюційним шляхом, активна частина театральних людей стала суб’єктною, принциповою, критичною,  але амплуа infant terrible- амплуа Жолдака –   в Україні все ще вакантне. Відчуваю, як напружилися мистецькі революціонери;))) Природа його таланту – дитинно-ігрова, біологічно чесна, зухвала, великою мірою деструктивна. Юрій Шевельов писав у своїх спогадах  про Євгена Маланюка, «але коли і життя людини, і творчість поета – суцільна гра, – то це вже життя й поезія, а не гра».

Ця егоїстична дитяча безпосередність Жолдака суперечить українській звичаєвій культурі. Нам важливий мир і спокій, а не хаос і інтелектуальні батли,   не нурт, не естетичний скандал.  В кінці 1990-х- на початку 2000-х Жолдак не хотів мовчати,  хотів чесно казати, що думає, робити, що хоче і як бачить – терапія тепер вчить нас усіх це робити:). Це його вибір, який привів режисера туди, де він є зараз. За межі України. Але він не «загубився на чужині», він конкурентоспроможний – за високі гонорари, престижні театри, міжнародні премії і увагу критиків. Це свідчить про силу таланту, про силу відстояти свою, інакшу, індивідуальну естетичну програму, про спроможність народжувати нові візії, цікаві в глобальному світі. Хоч я людина команди і цілком вписуюся в описану звичаєву культуру, я люблю тих, хто не здається, одинаків-візіонерів – вони розсувають кордони землі і неба.

Цей вечір, організований SOTA CINEMA&THEATRE HUB, мав на меті ще й через певних емісарів і наші фейсбучні відгуки донести до влади думку про те, що треба запросити Жолдака ставити в Києві, або не в Києві, а деінде в Україні. Він – не пророк і не зробить чуда, проте він  точно поміняє конфігурацію українського театрального ландшафту. Із вредності:)

day.kyiv.ua

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.