Ще до нової ери у виставі римського комедіографа Тита Макція Плавта «Осли» ошелешило слухачів і глядачів «Homo homini lupus est»: «Людина людині – вовк». Імовірно, через те вовк, що коли лютий хижак удирається до овечої кошари, то не залишає жодної особини на розплід. Усім перегризає горлянки. Римська приказка підтверджує проречене: «людина – звір, що посміхається».
Обізнані із всесвітньою економікою науковці відають, що ресурси третьої від сонця життєдайної планети вичерпуються. Земля не спроможна прогодувати вісім мільярдів ротів.
Замість того, щоб довіритися технічному прогресу й шукати в безмежжі космосу «нову Америку» для переселення на незвідану планету, правителі в бункерах аж до шаманів на Далекому Сході та в обладнаних за останнім словом техніки сховищах на випадок ядерної катастрофи заповзялися насолоджуватися здебільшого узурпованою владою до останнього подиху. Засліплені ненавистю вовки в овечих шкурах нестямно переслідують споконвічне своє, давно осуджене й прокляте на віки вічні. Нещадно винищують так званих «вищих створінь».
Той же Плавт застерігає:
Хто чесний, той на площі не стане з вами поруч,
А якщо став, його звинувачують, бруднять, засуджують.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Законів багато через вас затверджено народом,
А ви все ламаєте: всюди знайдете щілинку,
Закон – що окріп для вас – тоді, коли охолоне.
Триклятий царат оголосив анафему гетьману Івану Мазепі. Гундяєвська московська патріархія не збирається огидне скасовувати. Досі виспівуються з хорів у церквах рф прокляття політику найвищого європейського рангу. Свого часу прозірливий заявив: щедра на віддачу українська земля – «ціль і точка всього нещастя». На превелике горе, прозірливе збувається.