Нещодавно був пост від Залужного, з проханням вірити в ЗСУ і низка людей прийняла його скептично, мовляв, подивіться на Маріуполь, на Херсон, що ви нас заколисуєте з вимогою вірити, давайте пруфи.
Так ось що я вам поясню.
1) Основним завданням головнокомандувача було збереження держави Україна. Я ще раніше писав, що первинним завданням було розбити та знеструмити ударне угруповання під Києвом. Оскільки втративши Київську область, виграти у війні було б дуже важко.
Це завдання виконано успішно. давайте можемо дочекатися виконання інших завдань?
2) На початок війни у нас не було легіону космодесанту щоб закрити питання з усіх напрямків. Там, де сили противника перевищували сили захисників навіть не в рази, а на порядок, звичайно, війська РФ там мали успіх. Особливо в зоні, що недалеко від Криму, звідки був просто шквал ракет та нальотів авіації. Війна-така штука, десь можна встояти, десь ні. І про те як треба було воювати під Херсоном розповідають люди, які не були у штаті 59 бригади та 137 батальйону, яких просто розкидали за годинник. Ракетами, РСЗВ, авіацією, стволкою. Потім танковими кулаками. Ви б звичайно якби тримали перешийок, то ви б утримали, а там на вашу думку якісь дауни були, і вони просто хотіли загинути, тому херово воювали. Така ваша думка? Або якийсь зрадник просто перед декількома БТГрами ЗСУ підійшов, відкрив такий замок на перешийку і міни із собою забрав, а вони, відповідальні за цей сектор, просто дивилися тому що… так просто так, адже жодних передумов до нападу не було, так ? Що могло піти негаразд?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ви б хоч довідалися скільки там людей загинуло, аналітики дивані. Те, що вам не розповідають арестовичі про те, що відбувалося на фронті не на нашу користь, не дає вам права судити тих, хто зробив що міг.
3) Джавеліни та НЛАВи добре, але колони РФ зупинили не вони, а артилерія. У нас війна арти, і ми тільки починаємо отримувати артилерію. І багато чого іншого, щоб не лише триматися в обороні, а знищувати супротивника оптом. Але для цього треба укомплектувати знекровлені бригади, сформувати нові (а їх 6 штук зараз формується начебто, може вже більше), укомплектувати їх та скоординувати. І при цьому не втратити чого досягли, тобто в умовах активних бойових дій.
Плюс до всього навчити людей користуватись натовською технікою. Це величезний пласт роботи, який не видно обивателю. Але саме це фундамент у нашу перемогу, і що робиться-не виноситься на обговорення у фейсбук. І ви навіть не уявляєте, скільки всього несподіваного для мокшан робиться зараз на перспективу.
4) Ми прийдемо до перемоги. Крок за кроком. Ми обрушимо сотні тисяч натовських боєприпасів на позиції ворога та його техніку. Ми знищимо високоточні натовські боєприпаси штаби управління, засоби РЕБ і ППО. Ми візьмемо угруповання РФ у кліщі, обрубавши їм логістику та резерви і братимемо їх у полон тисячами. Ми збиватимемо їхню авіацію скрізь, куди дотягнеться наше нове ППО. Ми влаштуємо їм пекло на землі.
І до цього ми зараз ідемо. Крок за кроком. Роблячи більше, ніж можемо, але менше, ніж хотілося б. І нам треба дотримуватись цього плану. Всім разом. Єдиною нацією без чвар і сумнівів, у якої зараз єдина мета – це перемога.
Тому віримо у командування, віримо у союзників, віримо у себе. Віримо у Залужного, у ЗСУ і як би мені це не дивно було писати — до Зеленського. У мене до нього вагон претензій, але їх я дістану зі своєї коробки лише після війни. Зараз у мене пріоритети у бік генної модифікації свиней та собак понад усе.
Ну і так, трохи більше знаю, тому й знаю, що йде робота у бік перемоги, і вірю в перемогу.
І ви вірте. До самої перемоги. Яка не відбудеться через два тижні і через два місяці.
Але до якого кроку за кроком ми прийдемо.
Dixi.