Прийшов і станув морок зусібіч,
і ти стоїш у мене під повіками.
Зчорніле місто дивиться на ніч
густими помаранчевими вікнами.
Під синє небо сніг так біло ліг,
набившись рясно світу в плоть залізну.
А світ отой і вичахлий наш гріх
хтось розгляда через небесну лінзу.
У світі цім нам холодно обом.
Чужі слова, шляхи і підприємства.
Та, кажуть, щось міняється, бо он
зіходить зірка. Кажуть – віфлиємська.
https://www.facebook.com/pavlovolvach
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал