Павло Вольвач: Та, кажуть, щось міняється, бо он зіходить зірка. Кажуть – віфлеємська

77

Прийшов і станув морок зусібіч,
і ти стоїш у мене під повіками.
Зчорніле місто дивиться на ніч
густими помаранчевими вікнами.

Під синє небо сніг так біло ліг,
набившись рясно світу в плоть залізну.
А світ отой і вичахлий наш гріх
хтось розгляда через небесну лінзу.

У світі цім нам холодно обом.
Чужі слова, шляхи і підприємства.
Та, кажуть, щось міняється, бо он
зіходить зірка. Кажуть – віфлиємська.

https://www.facebook.com/pavlovolvach

 

 

Прокоментуєте?