Чуєте, а Микола Васильович Гоголь, схоже, таки щось знав, коли писав свою фантасмагоричну повість про темну Диканьку перед Різдвом. Бо письменник певний час жив у тих краях, де у майбутньому з‘явився на білий світ (тьху!) виродок пекла, який зараз свідомо позбавляє українців світла.
Бо хто за Гоголем вкрав Місяць? Чорт. Через кого маємо клопіт аж у ХХІ столітті через нестачу чи взагалі відсутність електрики в Україні? Отож.
Як там реагував на відсутність світла один із колоритних гоголівських персонажів? «Це ж треба було, – продовжував Чуб, витираючи рукавом вуса, – якомусь дияволу, щоб йому не довелося, собаці, вранці чарку горілки випити, втрутитися!»
Втім, цей твір має щасливе продовження і кінець. Так обов‘язково буде і у нашому реальному житті. Сучасний кремлівський диявол невдовзі питиме не горілку, а гарячу смолу. Та й назва твору дуже символічна: «Ніч перед Різдвом». Тобто нині також маємо тимчасову вимушену темряву перед народженням нашої перемоги. Перемоги світла над темрявою. Перемоги добра над злом. Перемоги України і всього цивілізованого світу над знавіснілим здичавілим пуйлом.
І згадуватимуть у майбутньому цього бридкого злого чорта без генераторів. І тільки плюючи на його карикатурні зображення. І кривитимуться, лякаючи ним дітей майже за Гоголем: «Бач, яка кака намальована!..»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал