Ольга Ковтун. Русская доктрина. Як Росія впроваджує ідеологію експансії на Донбасі

291

28 січня 2021 року в Донецьку відбулася подія, яку організатори назвали «інтеграційним форумом» Русский Донбасс. В центрі уваги був круглий стіл, де обговорювалася «практична реалізація доктрини Русский Донбасс в сферах життєдіяльності ДНР і ЛНР».

В ньому брали участь як голови так званих ДНР і ЛНР — Денис Пушилін і Леонід Пасічник, так і представники Державної думи РФ — Андрій Козенко та Казбек Тайсаєв. Також серед присутніх були вершки кремлівського пропагандистського істеблішменту — Маргарита Симоньян, Тигран Кеосаян, Роман Бабаян. Підсумувати мету цього зібрання можна цитатою самої Симоньян: «Люди Донбасу хочуть жити в себе вдома і бути частиною нашої великої, щедрої Батьківщини. І ми зобов’язані їм це забезпечити. Росія, Матушка, забери Донбас додому».

Власне, з історичної точки зору документ Русской доктрини неможливо сприймати серйозно, адже він є нічим іншим, як компіляцією історичних фактів, що подаються в дусі класичної радянської історіографії впереміш із неоімперським дискурсом сучасної Росії.

Ця доктрина є яскравим прикладом, як кремлівська пропаганда намагається маніпулювати та масово впливати на свідомість людей, насаджуючи ідеологеми так званого русского мира — ідеологічної доктрини путінізму, своєрідного уявлення про Росію як особливої духовної цивілізації, що об’єднує всіх російськомовних людей, навіть далеко за межами РФ. Як влучно зазначила у своєму недавньому інтерв’ю Юлія Лапутіна, генерал-майор СБУ та міністерка у справі ветеранів, «смислова війна — важлива складова інформаційної зброї РФ».

Неоімперський дискурс російської влади спрямований на те, щоб проводити свою ідеологічну експансію та виправдовувати власні воєнні дії на території інших держав. Якщо казати простіше — іти з танками на землі сусідів, тримаючи православний хрест і прикриваючись томиком Достоєвського взнак того, що все це вимушені дії Росії в ім’я спасіння великої духовної російської цивілізації.

Ключова думка тексту Русской доктрини зводиться до думки, що Донбас з його мешканцями — територія, яка завжди належала Росії, а часи, коли сучасні Луганська і Донецька області входили до складу України, є просто несправедливими щодо Росії періодами в історії. За словами авторів, метою доктрини є відновлення так званої справедливості, тобто закріпити статус ДНР і ЛНР у вигляді «російських національних держав». Щоб якось легітимізувати свою позицію, автори документу намагаються робити щось на кшталт історичного екскурсу «від V століття до появи ДНР/ЛНР».

Цим фашистським за своєю суттю документом, Росія прямим текстом заявляє, що вона й надалі буде проводити політику територіальної експансії щодо українських земель, прикриваючи свої військові злочини захистом «співвітчизників», «русского народа» Донбаса. Тим часом роздаючи місцевому населенню російські паспорти. Це типовий прийом експансіоністської політики Кремля, який добре відомий ще з радянських часів — перетворення українського населення Донбасу на манкуртів та яничарів. Будь-яким чином змусити народжених на цій землі людей ненавидіти Україну, її мову та взагалі все, пов’язане з українством.

На сторінках Русской доктрины абсолютно немає згадок про український Донбас — про козацтво, вражаюче антирадянске підпілля, яке існувало на цих землях, про потужну мережу ОУН, яка там діяла в часи Другої світової війни, про українських літераторів та культурних діячів. Серед них, наприклад, письменник-просвітянин Борис Грінченко — упорядник найдосконалішого на той час словника з української мови, який працював учителем на Луганщині. Він викладав у школі Христини Алчевської, яка попри антиукраїнську політику в Російській імперії, заснувала першу на її теренах недільну школу для жінок. Не кажучи вже про велику кількість архівних світлин, де мешканці Луганщини та Донеччини одягнені не в кокошники та сарафани, а в традиційний український одяг, з унікальними елементами свого регіону.

У світлі пропагандистських російських медіа Україна цілеспрямовано зображується з найгіршого боку. В умовах гібридної війни, яку Росія веде проти України, кремлівські пропагандисти на шкодують ані грошей, ані зусиль для дискредитації України, українців і Майдану, масово поширюючи по світу дезінформацію та створюючи незчисленну кількість фейків.

В тексті Русской доктрины майже не згадується слово Україна, натомість використовуються «Малоросія» та «український проект». Очевидно, Україну цілеспрямовано хочуть зобразити не як незалежну та суверенну державу, а в улюбленому амплуа російської пропаганди як «країну, що керується ззовні». Зокрема, стверджується, що українізація є спробою України зробити геноцид «русского народа». Цитую: «Утвердив приоритет насильственного и кровавого насаждения украинского языка и культуры, [Украина] объявила войну всему русскому населению бывшего СССР».

Пригадую епізод з мого життя, коли в дитинстві я проживала на іншому континенті і була вимушена тимчасово відвідувати російську школу при посольстві РФ. Якось під час уроку історії мій вчитель, він же директор школи, до речі, родом з України, не дав мені завершити доповідь про українську визвольну боротьбу Богдана Хмельницького. Розлючений, він сказав, що такої країни як Україна ніколи не існувало, а українська мова — діалект російської. Після чого взяв пачку сигарет і покинув клас.

Вже в дорослому віці я побувала в Москві та в Ростові-на-Дону. Я вважаю, що про будь-яку країну багато може розповісти те, які книги домінують у місцевих книжкових крамницях. На полицях російських книгарень я знайшла безліч книжок з агресивним українофобським та антизахідним спрямуванням, з такими заголовками як Конец проекта «Украина» В. Коровіна, Украинская химера С. Бунтовського, Взбесившийся Майдан К. Хольцманна, Несостоявшаяся украинская держава О. Федюшина тощо. Натомість, там неможливо знайти публіцистику Олександра Радищева, Миколи Чернишевського та Олександра Герцена, які відомі своїм критичним мисленням по відношенню до імператорської Росії. В той же час популярні книги, де возвеличується роль Сталіна в історії. Наприклад, Путин, учись у Сталина Д. Верхотурова, Сталинизм — спасение России Л. Гурджиєва, 1937. Не верьте лжи о «сталинских репрессиях» А. Єлісєєва та багато інших.

Тому постулати, викладені в Русской доктрине, не є просто нісенітницями. Це погляд на Україну, задекларований Росією на державному рівні. Цей текст є документом-погрозою Україні, створений насамперед для української аудиторії. Нагадування того, що Росія не зупиниться перед досягненням своєї мети — відновленням власної геополітичної гегемонії, яка сильно похитнулася після розпаду Радянського Союзу, за словами Володимира Путіна «найбільшої геополітичної катастрофи XX століття».

Важливо не забувати, що для України Росія є цивілізаційним ворогом, багатосотлітнім гнобителем, чия мета — знищити українську ідентичність, державність та унеможливити зближення українців із Західним світом. Росія не збирається нехтувати ані збройними методами, ані інформаційними атаками. Так само й Україна повинна захищати свої кордони, власну ідентичність та право на самостійний розвиток.

Тим, хто мріє відокремити від України землі Донбасу, слід нагадати свідчення Пантелеймона Куліша в творі Нотатки про Південну Русь, де він згадує про камінь на Савур-могилі з промовистим надписом: «Проклят-проклят-проклят, хто буде від запорожців відбирати землю, поки світ сонця!»

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!