Олександр Ірванець. Освідченні грядуть

365

А головне, що коли цей текст для борда писався і макетувався, граматичний редактор у комп’ютері не підкреслив цього слова, не вказав на помилку. (Як, власне, і мені, коли я набрав це слово в заголовку тексту). Чому? Бо в українській лексиці існує слово “освідчення”, і в місцевому відмінку так і є — на або при “освідченні”. З погляду граматики все збігається, у контекст авторедактор не вникає.

І жодна секретарка, жоден з тих, котрі переглядали макет і текст, не звернув уваги на помилку. Включно із самою рекламованою кандидаткою.

Вони не зовсім неграмотні — вони лише не годні розрізнити. Незнання на межі з напів-знанням — ось їхня головна риса. Плюс самовпевненість, саме та, з ефекту Даннінґа-Крюґера.

Ну а ми, себто виборці! Невже ми ось-ось знову віддамо країну в управління людям, які не вміють правильно писати? Мені можуть заперечити, що вони вміють правильно рахувати. Так, але переважно на свою користь.

Ми вже відсміялися над Торонто — столицею Канадії, і Латвією, яка виявилася Литвою, або ж навпаки. Дрімучість, незнання елементарних істин перестає бути рисою, неприйнятною в суспільстві. Найвище керівництво саме охоче демонструє нехтування здоровим глуздом і анальфабетизм. Проте помилки на бордах, і то у такій кількості, здається, з’явилися у нас вперше. Це означає, що добрі редактори-коректори стають рідкістю, вимирають як клас. Бо ті, хто при владі, не потребують редагування їхніх примітивних внутрішніх “аоуааа!” Їхні референти-секретарі/референтки-секретарки також не вирізняються знанням граматик. Там інші здібності важливіші.

Цікаво, що при цьому рейтинг Зеленського серед молоді щось там між 18-25 років лишається високим. Це наймолодші наші виборці, це їхній перший, а для когось другий, вибраний ними президент держави. Та за 10-15 років їхнє покоління буде лідером у суспільстві. І вони не вбачають нічого поганого в, скажемо так, не завжди високій ерудиції гаранта Конституції. Фахівця з дипломом юриста, який, щойно інаугурувавшись, одразу ж її, Конституцію, і порушив, розпустивши парламент достроково. Керуючись не законами, а, – як то там нам тоді пояснювали? – волею суспільства. Керуючись революційною правосвідомістю, якщо хтось ще пам’ятає такий вислів.

Місто Хмельницький у них — “Хмельницьк”, а на півночі тієї ж Хмельницької області борди “Слуги народу” повідомляють, що “Рівненщина — це ти!”. Бо какая разніца!

Минулого літа авторові цих рядків у маршрутці Рівне-Дубно довелось на власні вуха почути, як одна подружка хвалилася іншій, що вона у Рівному “получає друге вишше образованіє”. Цитата дослівна! Оце вони і є — “освідченні люди”.

Але з тим “другим вишшим”, чи то пак з другою вищою освітою, то тут ще і якийсь логічний заворот. Як на мене, освіта у людини завжди одна. Початкова, середня, вища. Вона, освіта, або є, або її немає. І ти можеш мати два, три, двадцять чотири дипломи з різних спеціальностей, але освіта у тебе залишиться одна. Тому, коли ти пишеш у своїй передвиборчій листівці “маю дві вищі освіти”, то ти якраз і демонструєш рівень цих освіт, себто — своєї освіти, вона завжди в однині.

“Освідченні люди” зазвичай і мають по кілька дипломів. А потім, як вони доскочать влади, то з’ясовується, що їх студентами ніхто в тих вишах не пам’ятає. А часом дипломи губляться, он Наталя Королевська може підтвердити, вона саме так і формулювала — “загубила, гуляючи містом”. Вони з собою ті дипломи носять постійно, щоб у будь-яку мить мати змогу підтвердити всі свої вищі освіти.

Один з кандидатів (ліньки шукати в Фейсбуку) радує виборців звісткою, що він “бОлотується”, – хоча останнє дієслово, здається, містить у собі чимало глибоких і правдивих конотацій. Та тут вже авторедактор мав би волати червоними підкресленнями. Але нікому до того справи нема. Грамотні люди перевелися в моїй країні. Їхні місця дуже швидко займають “освідченні”.

Сергій Іванкевич з Житомира на своєму борді обіцяє боротися “за чесну ТАПРОФЕСІЙНУ владу”. Пробіл пропустили і не зауважили – не було часу чи не було кому зауважити? Інший кандидат (чи кандидатка) обіцяє “поприбЕрати” на території виборців, – тут уже літредактор мав би зреагувати, як і в попередньому випадку. Але це за умови, що така програма інстальована в комп’ютер. А якщо її нема — тоді це ще одне свідчення того солодкого відчуття самовпевненої неосвіченості, згадане вище, з Даннінґа-Крюґера. Читати не потрібно, книжки нічого не дають, – щось таке плів нам, здається, котрийсь з попередніх міністрів. Краще подивитися інструкцію на Ютубі, там все показано, як треба що робити. Он набери в пошуковому вікні “як виграти вибори” – і тобі купа роликів, різної тривалості. Літери не мають значення. Важливими стають емоджі – смайлики, похнюплики, долоня – палець догори, чи донизу, чортики, котики, квіточки і пташечки. Десь таким смисловим кодом хотіли б вони спілкуватися з нами.

А ми маємо відповісти. І дуже хочеться, щоб це були чіткі, логічні, зв’язні речення. Без помилок. Їх вже попередньо зроблено достатньо.

zbruc.eu

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!