Велемудрий Конфуцій наголошував, що світом правлять не армії, не царі
й уряди, а символи. Це дуже добре розуміла і розуміє Московія. Колишня
і сучасна. Саме тому Путін підтримав і усіляко підтримує наскрізь
фальшиву, але ефективну ідею-символ так званого «Бессмєртнава полка».
Ця ідеологічна хода «пабєдабесія» вулицями ґарадов і дєрєвєнь Росії
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
нащадків «дєдов, каториє ваєвалі» (серед них чимало фальшивих
учасників «вєлікай атєчєствєнной»), є одним із елементів гібридної
війни, яку веде Кремль проти нашої держави.
Свого часу в Україні колаборантами була спартолена за
лекалами/сценаріями сталінсько-путінської пропаганди помпезна акція
під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», яка за своєю суттю та
стилістикою мавпувала путінський «Бессмєртний полк».
І хоча насправді аж ніяк не йшлося про вшанування тих, хто героїчно
воював сім десятиліть тому з нацистами, однак на це вороже ідеологічне
шоу й досі ведеться частина зазомбованих ще совєтською пропагандою
громадян України, які 9 травня не проти начепити на свій одяг так
звані георгієвські стрічки, не знаючи справжнього сенсу й сутності
цієї символіки.
До речі про справжню Георгієвську стрічку. Її з повним правом міг би
носити, приміром, мій дідусь, Романчук Іона Андрійович, старший
фейєрверкер 2-ї батареї 75-ї артилерійської бригади 31-го армійського
корпусу, нагороджений в Першу світову війну Георгієвськими хрестами та
Георгієвськими медалями (першу медаль отримав ще в жовтні 1914 року
«за отличие в делах против неприятеля со 2-го по 6-е октября 1914 г.»)
чи рідний брат моєї бабусі Йосип Марусик – кадровий офіцер Російської
імператорської армії. Але це вже тема іншої розмови…
Фронтовиками були й мої батьки: Костянтин Іонович Романчук – рядовий
Красної Армії («Моя війна. Спогади солдата» –
http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/3/kromanch_5_09.html;
http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/4/kromanch_7_09.html;
http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/5/kromanch_9_09.html)
та Катерина Микитівна Самченко – військовий фельдшер операційного
відділення 134-го медсанбату 28-ї гірськострілецької дивізії.
Вони, справжні ветерани німецько-совєтської війни, розповідали про
бачене й пережите неохоче, а коли й ділилися споминами, то вони
(спомини) дуже часто не узгоджувались із загальноприйнятою в СССР
оцінкою «Дня Перемоги». До речі, батьки ніколи не носили совєтських
нагород…
Повертаюись до Конфуція, маємо усвідомити, що виразно патріотична
українська символіка й атрибутика є важливим елементом нашої перемоги
в сучасній гібридній війні з московією. Перемогою над «пабєдабєсієм».
- S.
«Журналістка Олена Балаба зробила зауваження одній із учасниць
урочистостей, які проходили в Одесі 9 травня 2020 року, з приводу
георгіївської стрічки на руці. Жінка відреагувала неадекватно,
накинувшись на співробітницю ЗМІ. У конфлікті її підтримували інші
прихильники «русского мира». З приводу того, що сталося журналістка
звернулася в райвідділ поліції, де написала відповідну заяву»
У цей час Віктор Медведчук з соратниками влаштували автопробіг
«безсмертного полку» порожнім Києвом. У Запоріжжі організація «Полк
Перемоги» – аналог російського «Бессмєртнава полка» – під червоними
прапорами теж ударили автопробігом на честь Дня Перемоги.
Що це? Бенкет під час «чуми»-коронавірусу?..