Олег К. Романчук. Коли переможемо «пабєдабєсіє»?

283

Велемудрий Конфуцій наголошував, що світом правлять не армії, не царі

й уряди, а символи. Це дуже добре розуміла і розуміє Московія. Колишня

і сучасна. Саме тому Путін підтримав і усіляко підтримує наскрізь

фальшиву, але ефективну ідею-символ так званого «Бессмєртнава полка».

Ця ідеологічна хода «пабєдабесія» вулицями ґарадов і дєрєвєнь Росії

нащадків «дєдов, каториє ваєвалі» (серед них чимало фальшивих

учасників «вєлікай атєчєствєнной»), є одним із елементів гібридної

війни, яку веде Кремль проти нашої держави.

Свого часу в Україні колаборантами була спартолена за

лекалами/сценаріями сталінсько-путінської пропаганди помпезна акція

під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», яка за своєю суттю та

стилістикою мавпувала путінський «Бессмєртний полк».

І хоча насправді аж ніяк не йшлося про вшанування тих, хто героїчно

воював сім десятиліть тому з нацистами, однак на це вороже ідеологічне

шоу й досі ведеться частина зазомбованих ще совєтською пропагандою

громадян України, які 9 травня не проти начепити на свій одяг так

звані георгієвські стрічки, не знаючи справжнього сенсу й сутності

цієї символіки.

До речі про справжню Георгієвську стрічку. Її з повним правом міг би

носити, приміром, мій дідусь, Романчук Іона Андрійович, старший

фейєрверкер 2-ї батареї 75-ї артилерійської бригади 31-го армійського

корпусу, нагороджений в Першу світову війну Георгієвськими хрестами та

Георгієвськими медалями (першу медаль отримав ще в жовтні 1914 року

«за отличие в делах против неприятеля со 2-го по 6-е октября 1914 г.»)

чи рідний брат моєї бабусі Йосип Марусик – кадровий офіцер Російської

імператорської армії. Але це вже тема іншої розмови…

Фронтовиками були й мої батьки: Костянтин Іонович Романчук – рядовий

Красної Армії («Моя війна. Спогади солдата» –

http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/3/kromanch_5_09.html;

http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/4/kromanch_7_09.html;

http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/5/kromanch_9_09.html)

та Катерина Микитівна Самченко – військовий фельдшер операційного

відділення 134-го медсанбату 28-ї гірськострілецької дивізії.

Вони, справжні ветерани німецько-совєтської війни, розповідали про

бачене й пережите неохоче, а коли й ділилися споминами, то вони

(спомини) дуже часто не узгоджувались із загальноприйнятою в СССР

оцінкою «Дня Перемоги». До речі, батьки ніколи не носили совєтських

нагород…

Повертаюись до Конфуція, маємо усвідомити, що виразно патріотична

українська символіка й атрибутика є важливим елементом нашої перемоги

в сучасній гібридній війні з московією. Перемогою над «пабєдабєсієм».

 

  1. S.

«Журналістка Олена Балаба зробила зауваження одній із учасниць

урочистостей, які проходили в Одесі 9 травня 2020 року, з приводу

георгіївської стрічки на руці. Жінка відреагувала неадекватно,

накинувшись на співробітницю ЗМІ. У конфлікті її підтримували інші

прихильники «русского мира». З приводу того, що сталося журналістка

звернулася в райвідділ поліції, де написала відповідну заяву»

(https://patrioty.org.ua/society/v-odesi-prorosiiski-aktyvisty-napaly-na-zhurnalistku-cherez-zauvazhennia-pro-heorhiivsku-strichku-foto-327261.html).

У цей час Віктор Медведчук з соратниками влаштували автопробіг

«безсмертного полку» порожнім Києвом. У Запоріжжі організація «Полк

Перемоги» – аналог російського «Бессмєртнава полка» – під червоними

прапорами теж ударили автопробігом на честь Дня Перемоги.

Що це? Бенкет під час «чуми»-коронавірусу?..

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!