І ще трохи краси вам у стрічку: ось так їли в Харкові до Голодомору – і до Першої СВ: хоч війна вже десь там і точиться, але на поставки продуктів до модної харківської ресторації (назву якої вже в наш час рейдернув один з отців міста) це ще не впливає, – це ще триває “Бель-Епок”, це її стиль, досконало витриманий тут в усьому, до дизайну шрифтів і “драгоманівського” правопису включно.
І “осятровина” була ще, напевно ж, своя, дніпровська (це ж іще – до Дніпрогесу, до Каховського моря, до великої екологічної катастрофи дніпровських плавнів і цілого Півдня…)
І євреї в друкарні на Рибній були ще свої, українські (в 1930-ті їх викошували спершу “за український буржуазний” націоналізм, черга на “єврейський” – для тих, хто пережив Шоа, – настала пізніше)…
І так можна розбирати піксель за пікселем, відновлюючи знищену картину: яка мила могла б бути країна, якби в 1918-му вистояла…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Харьков обшарить, мы его не знаем, это для нас “заграница”. Чистить надо быстро…”
(Из письма В.И.Ленина – И.В.Сталину 16.07.1922)
Ну от і зачистили – настільки, що сьогодні вже й харків’яни, яким весь вік товкмачать, ніби “Харьков всегда был русским городом”, з подивом дивляться на українське меню 1913 р. (а там на звороті ще й олівцем писано чернетку заяви на вступ до Українського літературно-етнографічного товариства ім. Квітки-Основ’яненка – харківського міського аналога “Просвіти”!): це що, у нас? в Харкові? а де це таке було?..
В “загранице”. В Україні, цебто, – доки її не “зачистили”.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.