Минає ще один рік надій та сподівань на зміни у зоні розмежування, на фронті, а відтак і у житті. Бо живу не надто відриваючись від щоденних подій на сході країни, це те, що найбільше мене хвилює. Що далі, то більше розуміємо – ніхто ні про яку тишу на Донбасі не домовиться. Час плине, а ми втрачаємо найдорожче,наших воїнів! Процитую вам уривок вірша поета Федора Млинченка:
Ви – солдати. Усі ви-солдати.
В «мирній» тиші жорстокі бої
Ідете ви за нас воювати?
Серед тиші.. А як на війні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тим часом глядач, як колись у гірші часи, все одно йде до театру ,колектив випускає нові прем‘єри… Мабуть люди не можуть перебувати у постійному заполітизованому медійному просторі , а хочуть зануритися в якісь інші сюжети, котрі пропонує театр.
Хто є героями сьогодні? Це , без сумніву, військові й лише вони! Ті, хто тієї миті, доки ми читаємо газету, граємо виставу, намагаємося жити цивільним життям,там в окопах відстрілюється від знахабнілого ворога, котрий удає, що його там немає. Такого абсурду у військовій кампанії світ давно не спостерігав! Герої 2021 року це й ті невидимі розвідники, котрі, зробивши надзвичайну складну викривальну операцію, раптом стали гнаними у своїй державі..
Тому слово «антигерой» не вживаю, бо воно майже підриває високість вищезазначеного слова « герой». Тут до підтвердження нагадаю вірш херсонського поета, художника Анатолія Кичинського:
Оце-мій меч. А це-мій плуг.
Ось-ворог мій. А ось-мій друг.
А вся моя тривога –
в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.
Сили жити і цього року, що минає, і у всі роки мені дає моя улюблена праця, мій глядач. Я чую його, він реагує, завмирає, регоче,аплодує .Ціную свою роботу тим більше, коли світ спіткали вимушені паузи. Сили дають люди, яких відкриваю для себе. Як ви помітили, це мудреці: поети, письменники.
Із задоволенням відвідую поетичні вечори, коли не граю виставу у рідному Театрі імені Івана Франка.Це затишний Національний музей літератури, що в центрі столиці – на вулиці Б. Хмельницького. Коли письменник, книговидавець Михайло Слабошпицький був серед нас, спілкування з ним забирало мене у вир спогадів про безліч імен визнаних літераторів,поетів. Він розповідав невідомі епізоди їхнього життя. І встиг залишити нам увесь цей безмір нарисів у чотирьох томах «Дзеркал..»
Насамкінець я знову познайомлю вас з поетом, житомирянином Михайлом Жайвороном:
Ніколи не пізно –.
ніколи не рано.
Почати спочатку,.
розбившись ущент,
Зцілитися росами,. білим туманом,
І сонце вдихнути… І дихати ще…
Ніколи не пізно…
Наталія СУМСЬКА , провідна акторка Національного театру ім. І. Франка, українська кінозірка
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.