ДО 90-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ.
Сьогодні – 90 років з дня народження Григора Тютюнника – великого сина українського народу.
Якийсь диванно-фейсбучний інфант інтелектуально зморщить носа – та хто це такий? та що ви, шароварники, носитеся з цим своїм «Григором»?.. Як там ляпнула про українську класичну літературу одна з проминулих «міністерок» (користаюсь теперішнім дурнуватим «гендерним» сленгом) освіти – «деструктивний хлам»… (Було таке безграмотне хвалькувате теля із цілого сонмища собі подібних, котрими аж кишить на теперішньому фанерному розцяцькованому олімпі…).
Уявляю – стадо цих баранів і овечок, котрі слухняно голосують і не менш слухняно роблять усе, що їм накажуть згори – та в 37-й рік! Ось де перші кандидати для енкаведе! ось де перші кандидати для начальників розстрільних команд!.. І не сумнівайтеся — вони робитимуть свою чорну справу не задумуючись.
Бо для них «совість» і «честь» – теж деструктивний хлам, щось несусвітньо старе, віджиле…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Деструктивний хлам» — це так вони думають про всю нашу українську національну культуру, в якій Григір Тютюнник – у першій шерензі.
…Він жив і писав у задушливому підземеллі тоталітарного мороку.
Його цькували літературні чинодрали… Йому влаштували мовчазну облогу, ігноруючи і не друкуючи його творів… Його розпинали оскаженілі ідеологічні цензори… Його намагалися принизити, звинувачуючи в тому, що він «завис на тину» і обзиваючи позавчорашнім співцем солом’яно-глиняного села…
Зрештою, його чутлива і зболена душа не витримала. «Досить мене мучити — помучте когось іншого. Все, що я написав, спаліть, а мене забудьте». Такими були його останні слова, написані на папері – перед тим як він зробив свій останній крок у зашморг…
У його творчості – стільки болю і стільки любові, що його серце розірвалося…
У його творчості живе душа українського народу — з усіма трагедіями, лихоліттями і світлими радощами, котрі ми переживаємо в численних поколіннях – від діда до батька, від батька до сина, від сина до внука…
…«Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові» — цей заповіт Григір Тютюнник залишив нам…