Володимир Путін під час вистави на Красній площі так і не заявив про загальну мобілізацію. Тобто будуть далі приховано мобілізувати людське м’ясо із депресивних регіонів Російської Федерації. Отже, Бурятія, Дагестан, Алтай і умовний Зелений Клин далі будуть чемпіонами з доставки “вантажу 200” з українських земель. Тобто надалі і до нашої перемоги буде прихована мобілізація — вигрібатимуть всю потенційну піхоту через програму БАРС, обіцянки грошей і легалізації мародерства тим, для кого інтернет — це просто космос. Якою буде якість такого поповнення російського окупаційного війська, думаю, говорити не варто. Все це для того, аби лиш не збурювати хвилі обурення росіян всередині терористичної держави. Бо одна справа воювати з українськими бандерівцями і націоналістами за переглядом Соловйова та Скабєєвої з пивом на дивані. Інша — потрапити в дбайливі ручки наших ЗСУ десь під Ізюмом. Бо ж російські царі і тирани добре навчені, що домашнє бидло краще зайвий раз не чіпати і зброю йому не давати. Бо як тільки зброя опиняється в руках простих росіян Ленінграда і Москви — трапляється кривава революція з переділом золотих палаців.
У промові Путіна не було використано терміну “специальная военная операция”. Саме так називала Росія своє вторгнення в Україну два місяці з гаком. Ймовірно, Путін дуже невпевнений у тому, що йому вдасться пробити сухопутний коридор до Придністров’я і захопити адміністративні межі Донецької і Луганської областей. Ситуація може змінитися в найближчі тижні — українська армія методично і чітко ріже окупаційний фронт на Харківщині. Наші ЗСУ топлять російські корита біля Зміїного. Росіяни не можуть просунутися до Кривого Рогу і Миколаєва, а отже, все не так добре як малювали російські стратеги Герасимов і Шойгу напередодні вторгнення.
У своїй промові Путін згадував кілька разів Донбас. Інші напрямки, де пройшла орда і отримала прочуханки — він змовчав. Йому нічого сказати, нічим похвалитись і нема жодних пояснень, чому Росія втратила майже тридцять тисяч солдатів, не взявши жодного значимого українського міста на 100%. Навіть руїни Маріуполя не можна вважати успіхом, поки наші оборонці рішуче воюють із загарбниками кожного дня.
Російський тиран знову займається підміною української історії на історію Московщини. За версією Путіна, князь Святослав і Володимир Мономах воювали на Донбасі за “русские интересы” і проти України. Враховуючи, що обоє були правителями Русі, київськими князями, які розбили печенігів і половців, які якраз населяли територію нинішньої РФ — така собі аналогія. Смішне, що вирішальні бої Мономаха із кочівниками були якраз в районі нинішнього Ізюма, де в Сіверський Донець впадають річки Сухий і Мокрий Ізюмець. Після блискучої перемоги наші руські воїни повернулись додому зі скарбами, невільниками, отарами коней та овець. І важливо — це була перша перемога наших предків глибоко в степу.
Ще одна цікава згадка — ім‘я Сидора Ковпаком, українця родом із Котельви, цікавої постаті партизанського руху. Очевидно, що спічрайтери Путіна зовсім не моніторять українські новини. “Ми тут б’ємо рашистів, як Сидір Ковпак”, — це уже скоріше гасло сумської тероборони, яка дала по морді кантемирівській дивізії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Хворий маніяк символічно поклав траурні гвоздики на постаменти з написом “Киев” і “Одесса”. Ці два міста — сильно муляють рашистами, що не їхні і не здаються. Очікую кількаденних обстрілів і провокацій, але це уже звична історія. І Київ, і Одесу кілька днів поспіль тероризують ракетними обстрілами. Нічого нового — тільки чистий цинізм щодо реальних переможців Другої світової війни.
З усього цього можна зробити висновок, що нас чекає війна на виснаження, де Росія боятиметься відкрито називати війну війною та оголошувати повну мобілізацію — воювати з “бандерівцями” гарно лише у хворих фантазіях.
Нас врятує холодний розум, правильна мобілізація і створення резервів — військових та економічних. Боротьба з РФ на всіх фронтах і розуміння того, що це — довгий марафон. Де перемога — право на існування українців. Де поразка росіян з повною демілітаризацією і позбавленням їх ядерної зброї — це і є головна гарантія безпеки для Європи і нас, як її істинної частини. Тому велике щастя, що сьогодні ввечері Джозеф Байден нарешті підпише закон про ленд-ліз, а Бен Уоллес зранку дуже чітко провів знак рівності між Путіним і Гітлером.
Дивна річ, віками Росія шукала свою національну ідею. Крала потроху в інших націй і доточувала собі цю клаптикову ковдру, повністю присвоювала собі наших князів, нашу воєнну славу і наших героїв. І коли постало питання, а що далі, коли в України уже вкрасти нічого не можна, бо дасть по руках — росіяни вирішили оголосити війну усьому прогресу, розвитку, здоровому глузду. І знищити десятки тисяч українців, рівняючи їх домівки із землею. Велике щастя, що кожен день заганяє Росію у страшне економічне і політичне гетто — юродиві самозванці без жодного натяку на людяність мають зникнути з лиця землі. Як страшний сон.