Юрій Винничук. Фантазія на один акт, три дійові особи і голос за кадром

295

Телестудія. За столом в очікуванні ефіру сидить повновидий неголений нардеп. Очі в нього посоловілі, погляд невиразний, втуплений в ніщо. Перед ним блокнотик і ручка. Він поправляє краватку, ворушить щелепами і чекає на сигнал. Схожий на кажана, невеличкий чоловічок в окулярах метушиться неподалік.

 

Ґєна: Міша, давай патрєніруйся сначала. Шо ти будєш гаваріть?

Міша: Дарагіє женщіни… хачу вас паздравіть с празнікам…

Ґєна: Стоп! Міша, празнік уже прашол.

Міша: Ладна. Дарагіє женщіни, в етат знає… знамена… тєльний дєнь…

Ґєна: Міша, знамєнатєльний дєнь тоже прашол.

Міша: Да? А шота я і нє замєтіл… Так я нє понял, шо я тада должен гаваріть?

Ґєна: Ета ти мєня спрашиваєш? Ти сам мєня папрасіл прієхать на студію і памочь тєбє видать спіч.

Міша: Да. Так і била. Шота пріпамінаю. А спіч гдє?

Ґєна: У тєбя, навєрна.

Міша: Пачєму у мєня?

Ґєна: Ну ета ти же рєшил с какова-та хєра вдруг паздравіть женщін.

Міша: Па-да-жді… нє с какова-та, а есть повад…

Ґєна: Какой, Міша?

Міша: Да шо ти прістал?.. Какой! Какой! Єсть! Зуб даю. А какой сьодня дєнь?

Ґєна: Двадцать пятое апрєля.

Міша: Шо? (сполохано смикається). Уже апрєль? Ні фіга сєбє… Как бистра врємя лєтіт! О, Вова прішол!

Невеличкий рухливий чоловічок з таким самим посоловілим поглядом, як у Міші, ввалився у супроводі численної охорони на студію.

Вова: Шо ви тут замутілі?

Ґєна: Міша рєшил паздравіть женщін. Я єму арганізавал, но он нікак нє саабразіт, с чєм іх паздравлять.

Вова: Да шо тут думать. С вєсной.

Міша: Ета, кагда садіть будєм, Вова?

Ґєна: Садіть, Міша, будєм послє таво, кагда пасєєм.

Міша: А-а, правільна. А то я тоже думаю… ніфіга ішо нє пасєялі, а уже садют… Как правільна: садют ілі садють?

Ґєна: Садють ета па украінскі.

Міша: Вова, а ти чьо? Тоже на ефір?

Вова: Да я, блін, с етіх ефірав нє слєтаю…

Міша: А зря, Вова. Ефір, канєшна, зальотний… і атхадняк так нічєво, но кокс лучше: полная арахамія!

Вова: Міша, ти же панімаєш… кокс он же в валасах астайоцца. Вдруг народєц аналізав апять потрєбуєт… А ефір – надул шарік і улє… улє… тучіваєцца. Но я тєпєрь на другом ефірє.

Міша: А єсть і другой? Дай дихнуть.

Вова: Я прішол на тот же ефір, шо і ти.

Міша: І шо? Будєш дєнєг в еМВеФ прасіть?

Вова: А шо дєлать?

Міша: У тєбя, Вова, скучнає ліцо. Нікто тєбє дєнєг нє даст. Дефолт, Вова, нам свєтіт.

Вова: Страшнавата… В дефолтє мнє єщьо нє пріхаділась жить.

Міша: Нє бойся, Вова, ета нє больна. Вот кагда я в парламентє в дверь нє папал – ета била больна.

Ґєна: Да, нє забудь, Міша, пагаваріть а язикавом законє. Каторий ущємляєт.

Міша: Да-да-да… Імєнна ущємля… мля… ета… (Скручує долар в рурку і втягує зі столу білий порошок, кривиться).

Вова: Ущємляєт… Тут би для наглянасті прадєманстріравать, в какіх імєнна мєстах ущємляєт…

Ґєна: Прадєманстріравать? Ну, нє знаєм… как-та в прямом ефірє паказивать ущємльонниє мєста… нє прінята…

Голос: Ну, шо, мальчікі? Готові?

Вова: Всєгда гатов. Вот только Міша шота балуєцца… Міша! Ти спіч прігатовіл?

Міша: Ну, да. Я ж нє прішол сюда на раялє іграть.

Вова: Е, ти на шо намєкаєш??

Міша: На шо… на шо… На Шаінскава.

Вова: К-а-к?… в травє сідєл кузнєчік… савсєм как агурєчік?..

Ґєна: …прєдставтє сєбє, прєдставтє сєбє…

Міша: …зєльонєнькій он бил…

Ґєна: … і с мухамі дружил!

zbruc.eu

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!