Хто така Даша Астафьєва, я до скандалу навколо Радіодиктанту національної єдності взагалі не знав. Тепер знаю. Підозрюю, що не я один. Чудова технологія розкрутки: потрап у патріотичний скандал – і безкоштовна реклама забезпечена!
Питання не в її фотографіях для Playboy. Доросла жінка має право фотографуватися як завгодно. Питання в іншому: Астаф’єва сама розповідала, що після 2014 року їздила виступати на корпоративах до Санкт-Петербурга, бо там платили шалені гроші. Одного виступу вистачало на два-три місяці життя. Поки Росія окуповувала українські території, українська артистка заробляла в країні-агресорці. Бізнес є бізнес, а війна, виходить, війною.
Згодом вона визнавала свою помилку й говорила про сором. Це добре. Але запитання нікуди не зникають: хто запрошував, якими були умови? Доказів, що від неї вимагали політичної лояльності, у мене немає. Проте відповідь «треба було заробляти» не перетворює гастролі в Росії на невинну прогулянку. І питання: на яких засадах? – не зникає.
Тим часом дискусія легко перемикається на її еротичні фотосесії, а критиків часом звинувачують у мізогінії. Виглядає так, наче еротичні фото були способом відвернути увагу від гастролей. Виходить ефективно: замість розмови про рішення людини суспільство сперечається про її колишні еротичні забави.
Не здивуюся, якщо колись Астаф’єву почнуть розкручувати й у політиці. Не кажу, що це вже відбувається. Просто в нас медійна популярність часом перетворюється на політичний капітал швидше, ніж виборець устигне погуглити біографію кандидата.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А найцікавіше попереду. Рано чи пізно цей жах закінчиться, і нам можуть почати через агентів впливу, загорнувши все в синьо-жовтий прапор, впарювати стару ідею: «Давайте всьо забудєм, всьо прастім, не треба розколювати суспільство!».
Колишні заробітчани на російській сцені раптом стануть взірцями патріотизму, а ті, хто запитуватиме про минуле, – ворогами національної єдності. Чи є історія з Астаф’євою частиною такої технології, стверджувати не можу. Але ризик відбілювання людей із російським бекграундом під патріотичними гаслами цілком реальний.
Бо прощення – особистий вибір, а суспільна амнезія – чудовий бізнес для тих, хто хоче почати з чистого аркуша, не пояснюючи, що писав на попередньому.
А то ще й локшину на вуха навішуватимуть під гімн України. І вимагатимуть подяки за патріотичну упаковку.