У принципі, мені байдуже, що там ухвалив суд щодо правопису. І не тому, що я не вірю в правосуддя (хоча цьому суду важко вірити).
Просто українська мова все ще знаходиться у процесі становлення і всі нові нюанси дуже цікаво застосовувати у роботі. особливо, коли працюєш із словом, пише Заслужений журналіст України Євген Якунов.
Мені, наприклад, подобається: коли не “проект”, а “проєкт”. Бо ми ж пишемо й вимовляємо подібні – “об’єкт”, “суб’єкт”. Та й російською пишеться не “проэкт”, а “проект”.
Мені подобається “Марта” замість “Марфа”.
Подобаються фемінітиви. Але не всі. Продавчиня і філологиня, професорка, директорка – так. Я й далі так писатиму, бо так хочу (незважаючи на те, чи буде це унормовано, чи ні).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А от з мисткинею і членкинею – проблема. Через збіги приголосних це важко вимовляється – а народ обирає те, що легше й швидше сказати. До того ж “мисткиня” тягне за собою “миСтець” (що хоч і правильно, але ламає усталене – “митець”). “Членкиня” ж взагалі незрозуміло за якими законами словотворення зліплена. Хоча, може лінгвісти мені пояснять…
Що не подобається ще? Польський суржик в українській мові, на кшталт – модного сьогодні “смаколика”, коли є гарне слово “ласощі”. Якщо вже боротися з російським суржиком, то так само й з польським.
Не подобається, коли російських діячів називають українськими іменами: Петро Перший а не Пьотр Пєрвий, цар Микола Другий а не Ніколай Другий, тощо. Ми ж короля Яна Собецького не називаємо Іваном.
Не подобається, що ми німців називаємо німцями, а Німеччину – Німеччиною, бо ці назви несуть образливу конотацію. Німцями ж, як нас учили, називали колись людей, чия мова була незрозумілою, “німих”. Можливо, ввести щось на кшталт “дойчландець”? Хай в нацкомісії із мовних стандартів порозмірковують.
Та й багато чого є! Це цікавий сегмент життя.
Втім, ми знаємо, що мова розвивається не за постановами уряду й не за законами ВР, а за законами мови. Мову формує народ і література, а комісія по стандартах має тільки унормовувати те, що прижилося і приводити до вимог української орфографії і морфології слова. Нав’язати щось завідомо чуже й геть не цікаве все одно не вдасться.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.