Не дивуйтесь, коли у нас увірветься терпець – і суд над тиловими наволочами, які давлять на дорогах молодих нацгвардійців, беруть хабарі за винесення «правильних» судових рішень чи схематозничають по відомствах та міністерствах, буде короткий і суворий.
Ми надто дорого платимо, аби Україна була радикально несхожа на Росію не тільки кольором прапора, а й власне правилами, традиціями та звичаями, що панують в нашій країні.
Невже ви думаєте, що ті, хто не злякався російських ракет, снарядів, бомб, мін і куль; хто звик дивитися в очі смерті та ховати побратимів, – злякається української вʼязниці, коли несправедливість буде такою очевидною, а зло зухвало безкарним?
Наївні… Все що нас зупиняє, – це ординська навала, яку треба здолати за будь-яку ціну, та розуміння, що кульгава на обидві ноги державність радикально краща за відсутність власної держави, яку традиційно руйнував розбрат українців.
Але наше терпіння не безмежне, а війна не безкінечна. Памʼятайте про це…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Геннадій Друзенко, правник, волонтер, учасник АТО, спфвзасновник ПДМШ ім. Миколи Пірогова