Цього року я не писатиму про Тараса Шевченка, нашого пророка і месію, для мене це незаперечний факт, і поезія Шевченка в моїй голові і серці все життя. Є тема, що мене тривожить уже не перший рік – дискредитація нашої літератури, коли з жахом чекаєш на нові диверсії ФСБ супроти неї, та засилля лжепророків, які горлають з кожної праски. Людина, яка знає і любить рідну культуру, не проковтне наживки і не буде потім смажитись на пательні в пеклі за зраду свого народу. Як її розпізнати, і як їй дати слово, про це мій допис.
Звичайна співбесіда зі вступниками до магістратури,аспірантури,шукачами роботи викладача української мови та літератури, а також на посади, що пов’язані з культурою. Про непотизм, корупцію, хабарі нема й мови.Так само немає мови і про поблажливість.В крайньому випадку відправити на перенавчання, і тоді заново проводити співбесіду.
Це все здасться вам надто простим, можливо,але ми йшли до такого ганебного стану останні 30 років, коли професорське звання отримують невігласи і чим вища посада,тим більше шкоди.
Отож, приходить до вас людина з філологічною освітою. Її,звісно, можна відразу забракувати, попросивши написати диктант чи есей, якщо вона з ними не впорається.А можна провести усний іспит.
Попросіть назвати 30 творів Тараса Шевченка і прочитати бодай один з них напам’ять.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Попросіть назвати 20 творів Івана Франка і прочитати щось напам’ять.
Попросіть назвати 15 творів Лесі Українки і процитувати напам’ять.
Попросіть назвати 20 письменників ХХ століття і назвати 5 творів бодай одного з них.
Назвіть 20 сучасних українських письменників і серед них трьох, які вам сподобалися найбільше. Якщо це поет, то прочитайте бодай один вірш напам’ять, якщо це прозаїк, назвіть його книги, і перекажіть сюжет хоча б одного роману. Це вельми підступне питання, бо фанати гіперпопулярних письменників, як правило, дивляться тільки шоу з їхньою участю, а самих не читають.
Не впоралися? Приходьте через рік.
Не смійтеся, я знаю одного вступника до аспірантури Інституту літератури, який не знав,хто написав «Сонячні кларнети». Я знаю професорку,що штампує передмови до класиків, не читаючи їхніх книг . Я знаю вчителів, які перепощують графоманські вірші, гадаючи, що їх дійсно написали Шевченко, Франко чи Ліна Костенко. І авторів підручників, які завтра всю цю графоманію можуть внести до програми.
Це – страшно. Тому й маємо коктейлі, що називаються «Розстріляне відродження», і книжкових експертів, які просувають у державні закупівлі книг для бібліотек низькопробне чтиво, називаючи «бестселерами». При чому не припиняються спроби вульгаризувати (ревізувати) українських класиків .Добрими намірами вистелене пекло. Тридцять років обирати між совковим літературознавством і псевдонауковістю то не забагато? Коли ви нарешті оберете те, що обрали давно цивілізовані народи – респектабельність ?