Галина Пагутяк. «Профанне проти сакрального»

Культура ( не тільки українська) зараз нагадує дім з повибиваними шибками і розчахнутими дверима. Хто хоче, може зайти туди, залишити брудні сліди і сміття по собі. Головне – ознаки перебування, пахучі мітки. Чим більше тхне, тим краще. Видавництва за гроші видадуть будь-яку графоманію і навіть висунуть її на премію. Об імена майстрів літератури минулого витирають ноги лавреати і лавреатки, яких навіть на звичайній літстудії б розтерли на порох. Провінційна бездарність за кілька тисяч гривень може купити собі місце в довіднику »Сто найвідоміших жінок (чоловіків) України». Збирачі дипломів, почесних грамот, премій використовують всі можливі та неможливі ресурси – від адмінресурсу до сліз. Їхні резюме заповнені всіма мислимими й немислимими лавреатськими відзнаками, їх приймають до обласних спілок письменників як у піонери. Все це відлякує дійсно талановитих письменників від участі в конкурсах, бо існує 99 відсотків гарантії, що виграють улесливі, спритні графомани. Який в біса престиж літератури, коли члени журі присуджують собі ті премії чи встановлюють черги на них? Коли я стала головою журі премії Ірини Вільде і ми обрали дійсно талановиті твори, то на нас дуже образився один письменник, який був у черзі й два роки не розмовляв.

Та річ навіть не в графоманах, а в тих, хто приймає і нагороджує аматорів,бо «більше нема кого». Бо ж то вони всі ті журі відігнали своїми корупційними діями і блатом гідних претендентів. Ви, певно, здивуєтесь, чого це я раптом порушила тему,яка «не на часі», як і все, що пов’язане з культурою в Україні. От вам уривок з книжки віршописиці, яку висунуло видавництво на премію Маркіяна Шашкевича. Кон’юнктура на тему Григорія Сковороди:

Мандрівний філософе, де блукаєш ти?

Ти правдивим серцем запалив світи.

У селі Чорнухи стежку протоптав,

Реклама

Підпишіться на закритий телеграм УЛГ! Посилання на канал

Знав, що таке горе, і біду пізнав.

Якщо ви вважаєте, що це поезія, то можете не читати далі.

Бідний Шашкевич, бідний Сковорода! Це як з московською мовою – какая разніца, лішь би чєловєк хароший бил. Григорію Сковороді взагалі не пощастило. Про нього понаписувано стільки нісенітниць, що він у них просто потонув, і якби був живий, то простогнав би: «За що??? Я собі ходжу, нікого не чіпаю». Тут справді можна з’їхати з глузду. А Шевченко, Франко? Тут уже наслідили аматори і ті, що вважають себе інтелектуалами, порпаючись в шафах для одежі й постільній білизні.

У культурі мусить бути ієрархія, чисті зашклені вікна і двері, куди не пустять в брудних черевиках. І фейс-контроль. Як і в церкві, щоб не ображати почуття віруючих, для яких це храм, а не прохідний двір, де можна насмітити і звинуватити господарів у недбалості.

Фейсбук