Данило Кравченко. Країна-анахронізм

Росія демонструє повне нерозуміння ані принципів, ані можливостей сучасного світу. Її мораль – мораль Середньовіччя, а місцями й Стародавнього світу. Це сліпа віра у право сильного, це звіряча жорстокість, це абсолютний культ влади.

Невідповідність Росії сучасному світу (в поєднанні з наявністю у неї ядерної зброї) призвели до злочинного нападу на Україну. Якщо в когось, окрім більшості росіян, і були сумніви в псевдоісторичних теоріях Путіна, то й вони швидко зникли – «один народ» не може знищувати сам себе з такою люттю.

Російська армія – гордість на межі фетишу російського суспільства споконвіку – виявилася так само застарілою, як і уявлення цього ж суспільства про світ та міжнародне право. Російська пропаганда, зосереджена майже повністю на споживачах телевізійного продукту, виявилася безсилою перед сучасними технологіями – ефективно працювати вона здатна лише в рамках однієї країни. З одного боку, цього достатньо для підтримання потрібних настроїв у суспільстві, з іншого – замало для того, щоб навіть спробувати достукатися до потенційних союзників. Боротьба Росії з соцмережами, пошуковими та відеосервісами так само абсурдна, як, наприклад, наказ розстріляти Інтернет. Хоча Сталіну би це сподобалося.

Жахливі воєнні злочини у Бучі, Ірпені, Бородянці й інших наших містах сталися й тому, що Росія звикла до відсутності фактичних доказів власних вчинків. Її відчуття безкарності зростало від одного такого злочину до іншого. «Все предшествующие преступления русской империи совершались под прикрытием тени молчания. Депортация полумиллиона литовцев, убийство сотен тысяч поляков, уничтожение крымских татар – все это сохранилось в памяти без фотодокументов, а следовательно, как нечто недоказуемое, что рано или поздно будет объявлено мистификацией», – писав чеський письменник Мілан Кундера.

Втім, світ змінився. І якщо для українців і всіх нормальних людей на планеті шоком стали саме злочини, що скоїла Росія, то для самої Росії шоком стало те, що її спіймали за руку. Вона виявилася неготовою до того, що сучасні технології дозволять фіксувати її злочини на відео, перехоплювати розмови її солдатів, а по факту – катів тощо. Це шок дикуна, який звик жити за власними законами і не розуміє, що світ більший і ширший за його територію для полювання. За звичкою РФ усе заперечує та звинувачує весь світ, однак воєнні злочини проти українців вже назавжди зафіксовані в історії: через фото, відео та свідчення тих, хто вижив. Можна хоч 24 рази на день розстрілювати Інтернет, та це не змінить того факту, що Росія – країна-терорист, а росіяни – співучасники. Це тавро не на одне покоління.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Росія продовжує жити у власній реальності, яка чим далі відстає від реальності, у якій живе більша цивілізована частина світу. Фактично ми всі маємо справу з варварами, у яких є ядерна зброя. За сумною іронією – це чи не єдине цивілізаційне надбання Росії. Яке, не будемо забувати, є лише родинним спадком. Країна-анахронізм не може дати світу нічого, окрім загрози війни та, власне, самої війни. Стагнація та деградація російського суспільства не мають бути проблемою усього світу. Тому окрім ленд-лізу та «плану Маршалла» для України потрібно думати про демілітаризацію Росії, яка з моральних та інших причин не має права володіти будь-якою зброєю масового знищення.