Є у мене один знайомий — ніби вирізаний із середньовічного портрета чоловік. Ні, він не займається історичною реконструкцією і не одягається у лицарські лати. Його дещо неправильні риси обличчя, високі вилиці, зачіска із густого волосся, нерівні зуби й гострий погляд темних очей — от що робить його вигляд ідеально середньовічним. Якщо уважно розглядати портрети того часу і не вдаватися до глибокого мистецького аналізу, здається — люди тоді були мальовані невпевненою рукою, і за нерівними лінями черепу приховується іще невміла техніка ранніх митців. Хоч я і знаю чимало прикладів античної досконалості, ранньосередньовічні картини, мальовані у тьмяному світлі темних віків, наче забули науку минулих століть.
Веселий дядечко у білих джинсах і білій сорочці, заправленій у них, пахкотить цигаркою у небо. В кущах, біля зоопарку, він когось чекає, поглядаючи на блискучий золотий годинник. У нього окуляри хамелеони й фарбована у темне борода. Постійно поправляючи пояс, він роззирається навколо, кидаючи перехожим дівчатам примітивні жарти, аж поки не помітить товариша, що чимчикує до нього із пакетом. Разом, на березі річки, що тече поруч, вони відкоркують пиво і згадуватимуть 80-ті, з яких так і не вийшли.
Моя сусідка у довгих спідницях купує усе на базарі. Ніжною, білою рукою обмацує сливи, поправляє солом’яного капелюшка, і прудко грає пальцями із вузликом на блузці. Майже не нафарбована, вона з рівною спиною несе додому важке. Завжди вітається, низько схиляючи голову і ніколи не дивиться першою в очі. І обурюється, коли хтось голосно кричить у неї під вікнами, повертаючись із паба на розі. Як Остінівська героїня, вона живе у світі гордості та упередження.
Без додаткових зусиль і розвідок, самі того не усвідомлюючи, такі люди несуть із собою дивну атмосферу іншого часу. І навіть неуважний спостерігач, зустрівши їх, на мить відчує подив, пояснення якому ніби й нема. Чому ж вони загубилися у часі?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал