Андрій Любка. Я радий вас не бачити

1059

Рік, що відходить, для більшості з нас був особливим. Синонімічний ряд можна продовжувати: нетиповим, незвичним, дивним. Для когось – складним і важким, ще для інших – гірким, а комусь пощастило прожити 2020-й відносно щасливо. У сумі його негативних і позитивних характеристик точно можна стверджувати одне: цей рік був незабутнім. Зокрема й через те, скількох людей ми не зустріли.

Раніше було заведено казати при зустрічі «я радий вас бачити». Рік, що минає, знаменний новою фразою: я радий вас не бачити. Адже не бачити когось стало новою нормою. Скасовані поїздки, форуми, фестивалі, туристичні виправи, робочі наради, перенесення робочого місця з офісу додому, скасування офлайнових переговорів, переведення шкіл і університетів на дистанційне навчання, ‒ ці та інші заходи стали вимогою часу.

Раніше люди нарікали на те, що доводиться ходити на роботу чи в школу, що особисті зустрічі пожирають забагато часу, мріяли про відпочинок у стилі ізоляції від людей, а коли все це стало реальністю – виявилися невдоволеними. Воїстину, не догодиш людині! Щойно ми щось отримуємо, як починаємо прагнути й мріяти про щось інше. Тепер, наситившись ізоляцією досхочу, люди хочуть повернутися до так званого «нормального» життя, знову бачитися, тиснути руки й обійматися при зустрічі, подорожувати й не чути нічого про закриті кордони.

Мушу визнати, що рік самоізоляції для письменника не є чимось винятковим. Радше навпаки: ізоляція – це типове проведення часу для людей нашого фаху. Ще на початку карантину, 6 квітня 2020 року я написав: «До речі, завдяки карантину ви тепер знаєте, як виглядає життя професійного письменника: постійна самоізоляція, непереборне бажання весь час щось перекусити, латентний алкоголізм, невдалі спроби сконцентруватися на роботі, перепади настрою від суїцидальних поривів до безпричинної ейфорії». Так виглядають будні людини, чия робота вимагає спокою й тиші, тож можна стверджувати, що цей рік створив нам досконалі умови для праці.

І справді: написати й перекласти вдалося більше, ніж за попередні роки, адже всі презентаційні тури, участь у фестивалях і різноманітних культурних заходах в Україні й закордоном стали нереальними, а відтак з’явилося більше часу для роботи. Та мушу визнати: тепер, наприкінці грудня, вже одним оком зазираючи в наступний рік, я хочу всім побажати, у 2021-му ми всі знову могли бачитися. Я скучив за своїми читачами – хочу бачити їхні очі на презентаціях, відповідати на їхні запитання, вислуховувати їхні історії й підписувати книжки наживо, а не тільки онлайн.

Фраза «Я радий вас не бачити» означала власну безпеку й турботу про інших, бо не бачити – це не переносити вірус і не заражатися, бути здоровим, зрештою – залишатися живим. Але після цього року й цього унікального досвіду дуже хочеться, щоб ми знову почали бачитися, бо тільки тепер зрозуміли, що бачитися – також означає залишатися по-справжньому живим.

day.kyiv.ua

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!