Анатолій Матвійчук. «Ланцюжки»

Друзі, перш за все музиканти, хочу поділитися з вами проблемою і одночасно почути вашу думку з такого приводу: нещодавно я зробив аранжування відомої повстанської пісні “Ой у лузі червона калина”. Захотілося трохи оновити свій старий варіант, та й мій друг, гітарист Сергій Шматок, який зараз знаходиться у Празі, просив мене цю фонограму для себе і фольклорного колективу, з яким він там співпрацює.

Отож, я зробив усе згідно класичного варіанту, хіба що трохи модернізував вступ. АЛЕ ВИНИКЛА ПРОБЛЕМА!))

Виявляється, що більшість людей просто НЕ ЗДАТНІ заспівати цю пісню в її класичному варіанті з відповідною оригіналу мелодією та гармонією, оскільки по світу вірусно розлетілася версія імпровізованого виконання цієї пісні Андрієм Хливнюком, який свідомо чи несвідомо, змінив у приспіві мелодію та інтонацію. І зміна ця виявилася досить відчутною. Зокрема, люди, які почули цю пісно вперше, у “новій” версії, – тобто тій, яку підхопили і розтиражували українські ЗМІ не можуть тепер співати цю пісню в правильній версії, оскільки не знають, як насправді мало би бути…

Звідси виникають серйозні роздуми і висновки. Думка перша: чи варто відступити від принципу збереження оригінальності і незмінності твору, та піти за новою кон”юктурою, тому що саме такий варіант уже закріпився в свідомості людей? Питаю про це не виказуючи своєї позиції, бо знаю, що думки будуть різними!

Думка друга: про роль і відповідальність ЗМІ у поширенні тих чи інших артефактів, думок, поглядів чи ідей. Адже інколи варто змінити лише одне слово, або навмисно змістити акцент – і на виході матимемо зовсім не те, що закладалося в оригіналі, іноді навіть із суттєвими відмінностями.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Думка третя: будь-яке відхилення від первісної форми, від первісного задуму, від первісного образу, яке веде до виникнення похибок, зміни первісного характеру і набуття інших якостей, на мові науки називається не інакше як МУТАЦІЄЮ.

Ми багато чули з вами про штучно модифіковані гени, модифіковане матеріали, які у кінцевому підсумку наносять великої шкоди всьому живому. Згадайте хоча б модифіковану пшеницю, яка дає урожай, але надалі не може служити посівним матеріалом, тобто не дає можливості самовідтворення. І це лише стосовно світу живої органічної матерії.

Але ж у нашому випадку ідеться про мутацію ментально- культурну, під інформаційним впливом, ту, якої практично ніхто не помічає, або не надає цьому великого значення. І ось уже в міцному ланцюжку нашого генокоду з”являються хибні ланки і “биті кластери”, які неодмінно відгукнуться на нашому майбутньому…

Хтось скажете – які дрібниці! Я відповім – наше буття і є нескінченний ланцюжок таких дрібниць.

І не дай Боже, цей ланцюжок обірветься!

facebook.com