Секретар Ради Національної Небезпеки і оборони (РНБО) (саме так – я не помилився!) нещодавно озвучив думку, що Україні варто було б перейти на латинську абетку. Тому буквально декілька слів про те, чим навіяні подібні твердження, ким вони можуть бути підкинуті і навіщо.
Отож, існував у Східній Європі один з найдавніших народів, мав свою державу, писемність, культуру, поширив свої спори на Причорномор’я, Балкани, на мокшанські землі. Потім із тих спорів проросли цілі народи. Деякі з них майже забули про свою праматір Україну, тоді як інші запекло воювали впродовж століть за неї. Воюють і зараз.
Але справа зовсім в іншому. У тому, чи варто нині взяти і відректись від свого тільки тому, що колишній “братський народ” зазіхає не тільки на нашу історію, а й на всю нашу культурну спадщину!
Тобто, нам пропонують відмовитися від власної історії, від рідної алфавітної системи, від усього, що впродовж століть створювалося кирилицею і церковнослов’янською мовою? Від Митрополита Іларіона Київського, від Козацьких Літописів Самійла Величка, від кобзарських дум, від філософії Григорія Сковороди?!
Невже ми хочемо добровільно віддати зараз в руки свого північного сусіда все те, що створено століттями духовної праці наших геніїв? І перейти на нехарактерну для нас латиницю? А потім десятиліттями намагатися адаптувати нею все, що створене нашим народом?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тоді, за словами Черчілля, – а за що ми тоді зараз воюємо? За що гинуть наші кращі сини? За територію? За землю, яку скоро розпродаватимуть направо й наліво?
А може ми воюємо за наших онуків – дев’яносто відсотків з яких не чули і не знають жодної української народної пісні? Не знають власної історії, звичаїв і обрядів свого народу, власної глибинної культури?
Я впевнений, що ця думка, озвучена Даніловим, спеціально закладена в голову саме йому, людині, котра повинна опікуватися національною безпекою. Але що може бути небезпечніше для народу, аніж втрата національної ідентичності, генетичної пам’яті, історичного досвіду і світогляду?
Це можна порівняти хіба що з тотальним геноцидом нації. Але ця схема значно хитріша – з культурної мапи світу зникає цілий народ, а збережений фізичний людський ресурс іде на обслуговування інших народів.
Так, в історії української писемності бували прецеденти коли твори українців видавалися латиницею на Правобережній Україні, але кому належали тоді ці землі – ви мусите пам’ятати!
То може ми одразу приєднаємось до Польщі, Чехії або Словаччини? Попросимось до них як Шекспірівський Король Лір, зраджений однією із своїх дочок?
В одній нашій гарній приказці говориться – назло ворогам – корову продам, дітей без молока залишу. Це нині про нас!
І дивно, що деякі, ніби то глибокі люди всерйоз обговорюють таку можливість. Це до якої ступені деградації потрібно довести цей народ, щоб припускати навіть таку гіпотетичну можливість?!
Колись, Сталін на піку своєї могутності пропонував Мао Дзедуну перейти на кирилицю, заради зближення братніх народів, аргументуючи тим, що китайська ієрогліфічна система начеб то дуже складна і не має майбутнього. На що Мао відповів – ми не дамо ні ворогам, ні нашим друзям відрубати наше коріння, бо жодна нація без минулого не матиме майбутнього! Сьогодні Китай дефакто – одна з наймогутніших країн світу!
Але, схоже, що глобалісти вже вирішили долю України. Їм не потрібен великий і культурно самобутній народ у центрі Європи. Саме тому сьогодні так активно нищиться традиційна українська культура, пісня, драматургія, так запекло насаджується квазікультура без історичного коріння, без національних ознак, без ментальних особливостей. Всі мають бути однакові і все має має бути однотипним – знаки, цінності, смисли. А відтак – єдиний життєвий і ринковий простір без кордонів і народів…
Можливо, колись так і буде. Через багато століть. Але не треба нас так нагло підганяти! І через Вікна Овертона ( дуже дієва інформаційна технологія впливу – погугліть!) засилати в нашу свідомість подібні дурниці.
Це наша мова! Це наша культура! Це наша писемність!!!
Хто цього не розуміє – той штовхає українців у прірву…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.