«Ми – не поети. Поети – в землі», – написав колись Ігор Римарук, а Анатолій Кичинський погодився з ним, взявши ці слова як епіграф до одного зі своїх віршів.
Про це та багато чого іншого мимоволі згадалося вчора на Байковому біля могили Миколи Степановича Вінграновського, який за архівним свідченням народився 6, а не 7 листопада, як вважалося раніше… В ці дні на батьківщині видатного письменника, кінорежисера, актора проходять локальні тематичні зустрічі земляків у щойно відкритому АртХабі «Вінграновський», збудованому коштом місцевого мецената Аркадія Карнацького. Проетування та виконання експозиції цього своєрідного «місця пам’яті та простору для спілкування» здійснив відомий художник-монументаліст, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Гайдамака. В центрі експозиції – портрет Миколи Вінграновського у білому кожусі одеського художника Святослава Божія. Офіційне відкриття АртХабу відбудеться після звільнення Півдня України від рашистської навали.
Не забуваймо про заповіти нашого славетного поета-шістдесятника, зокрема такий:
В суцільних ворогах пройшли роки-рої,
Руїна захлинається руїною.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ми на Вкраїні хворі Україною,
На Україні в пошуках її…
Забудьмо все у цю священну мить.
Забудьмо наші розбрати і чвари.
Я вас веду – і воля нам горить,
Вона горить нам вічно, як Стожари.