Те саме відчуття, коли ти в активному пошуку) Перейшовши на українську мову, я шукаю… слова. Із цим постають кілька викликів, з якими пропоную розібратися. З одного боку є неприємність, що зросійщені словники радянської чи навіть пострадянської доби все ще переважають в електронних пошукових базах, і тлумачних, і перекладацьких. Але певний рух вбік повернення властивих мові українських слів, дякувати Богові, в Україні присутній. Кропітка праця чекає небайдужих. Наразі посилання на словникові ресурси, іншу літературу з вдосконалення мови можна знайти бодай і на Вікіпедії на сторінці «Список словників української мови». Також варто сподівань, щоб люди в Україні користувалися саме українською Вікіпедією, особливо на теренах розділу «Історія».
До речі, про історію. Спробуймо стисло згадати історичний контекст, у якому формувалася українська нація. І завдяки цьому впевненіше підійти до питання пошуку слів, яке не вичерпується словниками та мовними дослідженнями.
Спиратимусь на статтю, яка додає до загальновідомого певні відкриття та огляд «з висоти пташиного польоту» (О. Баган, «Російська цивілізація: чи потрібно/можливо від неї відгородитися?» УкрЛітГазета, №18-20, вересень-жовтень 2022). Тож зазначимо, що народ на українських землях був у європейській цивілізаційній ніші з часів, принаймні, Київської Русі, і далі під Литвою, Польщею. Тобто вбирав традиції громадянського суспільства, переважаючої ролі індивідуального над колективним, науки та світського мистецтва, тощо. З іншого боку, московія утворена виходцями з Русі, що підкорили угро-фінів і т.ін., зневажали їх та слабко розповсюджували на них суспільні права. Коли ж до цього додався досвід співпраці з ординськими загарбниками, московщина любо пішла шляхом східних моделей та бачень: авторитаризм, головування колективного над індивідуальним, безправність населення, ксенофобія, формальний релігіозний фанатизм, тощо.
Але починаючи з 17 ст. українці, з бажання підсилити православний світ, а також врятувати своє надбання від забуття у часи залежності від москви, стали ділитися своєю культурою з росією, не очікуючи злого. Митці та еліта понесли її, виплекану на життєстверждувальній філософії, збагачену європейським гуманізмом, богословськими дослідженнями та університетськими знаннями. При цьому хвиля українсько-європейських змін поверхнево освіжила ідеї представників влади московщини і частини церкви (церковний розкол) та дала поштовх розвитку власних досягнень її еліти. Але переважна більшість тамтешнього населення лишилася при старій ментальності! Згодом дисонанс між імперським пафосом, лицемірством просвітницьких ідей митців та зневірою поневоленого народу виливаються не раз в історії в бурхливі бунти, криваві революції та ненависть до самого життя, яку вони виплескують на нас в страшній російсько-українській війні.
Завваживши таке, дивишся на певні проблеми реальності з більш стійкої позиції. Щодо пошуків, то за час незалежності та й у попередні періоди, українці створили немало цілком нових слів та ввели сучасні поняття. Властиво, що українська мова відзначається мелозвучністю, великими можливостями словотворення, глибиною синтезуючих засобів. Вона зручна для вимовляння, багата на певні синоніми, та й взагалі наша і робить нас світлішими. Але доводиться здавати собі справу, що виробленість мови не на найвищому рівні. Так, виробленість, тобто мовний арсенал для передавання найтонших відтінків в емоціях, розмаїття синонімів та наявність чітких відповідників до чогось влучного, скажімо, з російської чи англійської. Та це анітрохи не привід зневажати українське мовне надбання чи жалітися. Навпаки! Це неймовірний поштовх для плекання, вироблення мови та всього, що з нею пов’язано. Ми сповнені прекрасного, потенціал наш величезний, і він все ще при нас! В цей новий час для України, нумо використовувати мову у повсякденному житі, розвивати її і, разом із літераторами та митцями, створювати нові слова і поняття власноруч!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
При природньому розвитку мови без репресій, «валуєвських циркулярів» та зросійщення, або при тих приголомшливих грошах та ідеї месіанства й імперському розмаху, який мала для вироблення російська мова, наш потенціал розкрився б іще більше вже давно. Російська надбала арсенал для опису, зокрема, переживань, почуттів, також діловодства, технічних процесів. Українська ж може пишатися широким спектром засобів для змальовування відносин, побуту, господарства, боротьби, тощо.
Порівнюю з російською, бо вона винуватиця бід. Хоча, зрештою, часто думаю, а чого це ми взагалі повинні порівнювати?! Тягар порівняння все ще вживлений у нашу свідомість, ну і ляд з ним, будемо використовувати його для своєї користі. Тож проілюструємо: варто винайти нових слів, бо, наприклад, одне «захоплюватись» передає кілька різних значень: «восхищаться», «увлекаться», «захватываться»; «соромитись»—і «стыдиться», і «стесняться» (від того ж кореня маємо «сором’язливо» для аж трьох відтінків: «стыдливо», «стеснительно», «застенчиво»); «засмутитись»—«опечалиться», а також замінник для «расстроиться», «огорчиться», «удручиться», «приуныть» (є ще синонім «зажуритись» але він, нажаль, теж не передає чотири перелічених відтінки), і т.ін. Також непогано б створити відповідники до, наприклад, «опечатка», «достопримечательность», «бесполезный», «расческа», «предпринимать» та інших начебто дрібниць. До цього списку можна додати також знахідки, виписані в саркастичному мовному дослідженні Р. Мацюка «Суржик для інтелиґенції» (2008 р.) та ін. Добре б ще позбутися англіцизмів на кшталт «лайф-хак», «флешмоб», «контент», «спойлер», «блекаут», тощо.
Трохи порадіємо і за українську. Зокрема, маємо: хозяин—хазяїн, господар, ґазда; быстрее—швидше, хутче, мерщій, прудкіше; отчаяние—відчай, розпач, розпука; выдающийся—видатний, визначний; считать—рахувати, лічити, вважати; отношения—стосунки, відносини, взаємини, ставлення, і т.ін.
Про те, щоб українці створювали нові слова, почали говорити вже навіть у «Телемарафоні». Носіям мови, письменникам, журналістам, суспільним мовникам, і, звісно, спеціалізованим структурам як то Інститут мовознавства та Міністерство культури час ставить багато завдань. Звичайно, треба намагатись, щоб нововведення не були калькуванням з російської мови або суржем. При критичній концентрації таких слів мова втрачає свій властивий ритм та красу. Грань між запозиченням та засміченням дуже тонка. Важливо зберегти мелодійність мови та ознаки природнього українського словотворення. Змогли ж попередники створити «мистецтво», «мрію» та «майбутнє»!
Досвід прискореного творення нових слів, витискання англіцизмів та інших запозичень мають багато країн, зокрема, Чехія, Латвія, Німеччина, і, з найбільшою, напевно, масштабністю, Ізраїль. Ізраїльтяни за короткий період утворили та відновили для активного вжитку тисячі слів! Звісно, ситуація у кожної країни є унікальною та Україна теж знайде своє ефективне рішення.
Виходить, хай така ціна —поки що нестача слів. Але є свобода, коріння, повага до людей, людяність взагалі. Якщо це вчить людину смиренності, вчить що не можна зневажати цілі народи, бо вони чогось там не виробили у себе в мові, поваги до інших і самовдосконаленню — то так, я готова мати іноді менше синонімів, подекуди не надто зручні звороти, не всі відтінки понять. І коли українську культуру припинять душити, то разом з усім народом ми знайдемо і синоніми, і відтінки та продовжимо наш шлях.
Услід за Р. Мацюком озвучу думку: а що як вище призначення української мови у планах Всесвіту— перемогти російську мову в Україні?! Перемогти «русский мир», перемогти зло?! І наше покликання користуватись мовою та розвивати її! Тож станемо до бою, друзі!