Забіла Наталя Львівна. Ясочка на річці

220

Блись та блись на сонці наша річка, повилась крізь луки запашні. А яка ж тепленька в ній водичка! І пісок м’якесенький на дні.

Поспішає радісно малеча, цвірінчить на березі щодня. Вітерець цілує щічки й плечі і біжить по хвилях навмання.

Поскидали трусики і плаття, пострибали в воду малюки.

Ой і любо ж, весело плескаться у струмочках тихої ріки!

Тут і наша Ясочка голенька. А навколо — рибок табунці! Хоче рибку захопити в жменьку, та ніяк не вдержить у руці…

Всі забули про Юрка малого — він сидить один на бережку.

Бачить — що це дивиться на нього крізь рясну зелену осоку?..

Та страшне, зелене… й просто суне… Та от-от на хлопчика плигне!

Як гукне Юрасик до Ясюні:

— Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне!

А Ясюня звіра не злякалась, замахнулась:

— Геть, зелений звір!

Подивилась жаба. Здивувалась. Та й плигнула в воду під кушир.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!