Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
“Яка краса!—
Кричить коза.—
Ця вся лоза для мене!”
І у кози
Аж дві сльози
У радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза,
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал