Воробйов Микола Панасович. О древо Вітчизни…

215

О древо Вітчизни,
ти – домівка і ціла країна.

Плуг вивертає
то наконечники стріл,
то осколки снарядів…

О древо Вітчизни,
ти радість і біль,
і поклик сурми,
і сонця щит –
найзатишніша квітка,
чиї пелюстки на обличчях вітрів
ластовинням.

Хто тебе забува,
залишається без коріння.
І не згадати йому
навіть замерзлий стук дятла,
що розтає в зорі…

Всі ми – живі і полеглі,
всі ми навічно в тобі.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!