Вінграновський Микола Степанович. Величальна колискова

141

Ще імені твого не знають солов’ї,
Ще імені твого не чули квіти,
І літо, і сніги, і літечка твої
Тобі не поспішають прилетіти.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мама, тато-мама
Колисали…

Колисало небо
Білу хмару,
Колисало море
Хвилю кару…

Ще ніженька твоя не знає далини,
Щасливий мак цвіте біля криниці,
І ти, як мак, про щастя бачиш сни,
На них ніяк не можеш надивиться.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мама, тато-мама
Обнімали…

Обнімало небо
Білу хмару,
Обнімало море
Хвилю кару…

Щаслився ж і цвіти, метелику малий,
На долю і на волю тополину,
Понад Дніпром, де сонце, де орли,
Понад Дніпром на світ, на Україну.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі,—
Тато-мама, тато-мама
Цілували…

Цілувало небо
Білу хмару,
Цілувало море
Хвилю кару…

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!