Самотня сосна, одинока
Верхів’ям хилиться, тяжить
У пропасть… Пропасть чорноока
Своєю тайною манить…
На скелях Богом позабута
Думає сосна, гей у сні,
Яка се тайна незбагнута
В зіницях пропасті на дні?
Влюбилась сосна в чорноокій,
В найглибшій тайні з тайн усіх,
Заснула б в пропасті глибокій —
Земля держить в кліщах своїх…
***
Джерело:Цифрова Українська Бібліотека.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Джерело: