Сліпучо вибухли крила,
Взяли у срібний намет…
Радій! Тебе обійме
Найвищая сила!
Твоя предивная дитина
В собі з’єднає обох…
Прийде Чоловікобог,
Між люди – Боголюдина.
“Радій!” – А крила гули,
А з крил задихало жаром…
І раптом полум’ям ярим
Розторг покій навполи!
Од стіп до стелі горів,
Стовпом огненним воздвигся…
Так дивно кущем у висях
Горіла гора Хорив.
Новий гримучий костер!
Як руди терну далекі,
Розкраяв багри і клекіт
Громовий голос тепер…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Твоє ізбрано єство.
Це він, грядущий в утробу,
Воскресне із гробу.
Зверши Рождество!
І руки враз обвились,
І крил ніхто не розійме, –
І ти – в подвійних обіймах,
Огнем пройнята наскрізь…
І чуєш – сила жасна
Нестримно рине у тебе…
Як злива, хлинуло небо
В твої ложесна!..
………………………………………………
Німів безсилий язик,
Та серце покірне кріпло…
…Вогонь повернув у срібло –
І зник.
Боффало, 1964.
Джерело: