Стефанович Олекса. Вже в крайсвітні безодні обличчям…

113

Вже в крайсвітні безодні обличчям,
Вже очима туди десь, на спад…
Та земля його просить і кличе:
Оглянись, оглянися назад!

І оглянулось тихо світило,
І спинилось, – весло не гребе…
“Ну чого ж ти, чого, моя мила?..
Дай іще поцілую тебе”…

І метнулись холодні пламена,
І в прощанні німовному мить…
Наче риза на землю червлена,
На півнеба – розливи проміть…

Прага, 1925.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!