Стефанович Олекса. Гетсиманія

54

Смертельний піт лице кривавить…
Іде до них, найближчих цих:
Які ж бо ви!.. Години навіть
Не можете для мук моїх…
Не доказав, не міг. Заплакав.
Лежать і сплять собі утрьох.
Підвівся й знов поклався Яків,
Щось зосну викрикнув Петро…

І знов до Батька свого… Знов
Криваво вмилась його твар…
І знову келіх, повен крови,
Вгина вгорі долоню хмар.
“О, пронеси цей келіх, Отче,
Коли це можна… Пронеси!
… Але не так, як Син Твій хоче, –
Хай буде так, як Ти даси!” –

Ні з місця, – вріс у хмару келіх…
І вже вриваються у сад
Огні некликаних факелів,
Вже розливається їх чад.

Прага, 1926.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!