Як станеш ти, любко, подружжям моїм,
То заздрить тобі буде варто.
Полине життя твоє святом ясним.
Все радість, та сміхи, та жарти!
І лайся, і сердься, — що хочеш, роби —
Терпітиму й бурі великі.
Коли ж не хвалитимеш… вірші мої —
Покину тебе я навіки!
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал