Хтось приніс мені нарцис
І пучечок конвалії…
Десь шумить зелений ліс…
Десь розквітнули надії…
Хлопче, вір — без вороття
Промайнуть чудні ці роки,
Верне знов тобі життя
Почуття й думки глибокі.
Бо ж і ми у кельї цій
Бачим ще краєчок неба…
Бачим промінь золотий…
Ні! Журитись нам не треба.
Глянь — межа того життя
Ой, ой, ой, уже близенько.
Та жалю не знаю йя,-
Бо танцює Дорошенко!
17.5.1930,
Харківська в’язниця.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал