Сосюра Володимир. Марія

223

Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне — Марія…

Ми з тобою одні. Ми у полі одні.
Ти стоїш перед мене, як вечір.
Я дивлюсь на заплакані очі твої,
на покірно похилені плечі…

В небі хмарки біжать… може, буде гроза?
Зацвіли блискавиці над гаєм…
Я не можу сказать, я боюсь розказать,
що тебе я уже покидаю…

Що я можу?.. скажи… Мої дні, мов хрести.
Я не мав і нічого не маю.
Ти стоїш і мовчиш… тільки вітер тремтить,
на плечі твоїм шаль підіймає…

Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне — Марія…

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!