Сосюра Володимир. І пішов я тоді до Петлюри

155

І пішов я тоді до Петлюри,
бо у мене штанів не було.
Скільки нас, отаких, попід мури
од червоної кулі лягло.
Ми пройшли золотими ланами,
крізь огонь і синяву пройшли,
та навіки, навіки за нами
оселедець, погони та шлик.
Може, серце порвали — не знаю;
може, серце порвали в бою…
Як заграють “Ви жертвою палі…”,
головою об мури я б’юсь…
І підходе товариш до мене,
мов дитину, під руки бере…
О моя Революція, нене,
може, син твій од болю умре!

1924

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!