Руданський Степан. Вовки

184

“Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?”
— Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
“Бог з тобою… Сто вовків!..
Та б село почуло…”
— Та вірно пак і не сто,
А п’ятдесят було.
“Та й п’ятдесят диво в нас…
Де б їх стільки взялось?”
— Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.
“Та і десять не було!
Знать, один усього?”
— А як один? аби вовк!
Страшно і одного…
“А може, то і не вовк?”
— А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.

1859

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!